Андрі́й Леоні́дович Гу́сін (*11 грудня 1972, Золочів, Львівська область, УРСР — †17 вересня 2014, Київ, Україна) — український футболіст, семиразовий чемпіон України у складі «Динамо».
Батько Андрія був спортсменом, мама — легкоатлеткою. Закінчив Львівський інститут фізкультури. Після виступів за нижчолігові команди його запросили до львівських «Карпат». Дебютував у вищій лізі 6 вересня 1992 року. Того сезону львівська команда дійшла до фіналу Кубка України, де програла «Динамо» (Київ). Вже у наступному сезоні футболіста запросили до київського «Динамо».
Андрій Гусін на початку кар’єри грав у нападі і забивав досить регулярно. Але конкуренція у найсильнішому клубі України була серйозною, тому гравець 2 роки виступав тільки за першолігове «Динамо-2». Лише після того, як уродженець Золочева потрапив до головної команди «Динамо» наставник Валерій Васильович Лобановський твердо вирішив поставити Гусіна на місце опорного півоборонця. Саме на цій позицію футболіст здобував титули у складі киян і успішно грав за збірну України, де першу гру провів ще 2 червня 1993 року в Загребі з Хорватією (поразка 1:3).
Ключовими були його м’ячі у відбіркових іграх до чемпіонату світу 2006. У самісінькому кінці матчу проти греків у Афінах його «слаломний» прохід завершився єдиним голом у ворота господарів — 0:1. Перемога остаточно закріпила за командою Блохіна впевнене 1 місце у групі.
За досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу 2006 в Німеччині нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
На чемпіонаті світу 2006 у Німеччині 33-річний Андрій Гусін узяв участь у всіх 5 іграх. Тоді півзахисник вже завершував виступи — останнім його клубом були самарські «Крилья Совєтов». У червні 2007 року він став помічником головного тренера (тренер-гравець) у «Сатурні» (Раменське)[1] і перший матч у ранзі гравця провів там у кінці березня 2008 року.[2]
З 2010 року — асистент тренера у російському «Анжі».
У грудні 2010 року призначений старшим тренером «Динамо-2» (Київ)[3]. Влітку 2013 був звільнений з цієї посади після того, як команда ледь не вилетіла з Першої ліги. У липні 2013 року увійшов у штаб російського клубу «Крилья Совєтов»[4], а 8 серпня перейшов до «Анжі».
Був одруженим, мав трьох дітей. Дружина Христина — дизайнер.
Загинув 17 вересня 2014 року на автодромі «Чайка» під Києвом, не впоравшись із керуванням мотоциклом.[5]. Андрій виїхав на кільцевий трек траси автодрому і на одному із віражів вилетів із сідла. Травми були несумісними з життям.
Чемпіон України: 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003 та 2004
Кубок України: 1998, 1999, 2000 і 2003
Суперкубок України: 2004
Учасник і чвертьфіналіст чемпіонату світу: 2006
Статистики клубної кар’єри
| Сезон | Клуб | Чемпіонат | Єврокубки | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1991 |  «Карпати» Кам’янка-Бузька |
2 | 0 | — | — |
| 1992 |  «Газовик» Комарно |
16 | 3 | — | — |
| 1992/93 | «Карпати» Львів |
17 | 4 | — | — |
| 1993/94 | «Динамо-2» Київ |
12 | 5 | — | — |
| 1994/95 | «Динамо-2» Київ |
34 | 21 | — | — |
| 1995/96 | «ЦСКА-Борисфен» |
27 | 9 | — | — |
| 1996/97 | «Динамо» Київ |
13 | 3 | — | — |
| 1997/98 | «Динамо» Київ |
28 | 2 | 11 | 2 |
| 1998/99 | «Динамо» Київ |
26 | 5 | 13 | 0 |
| 1999/00 | «Динамо» Київ |
27 | 5 | 12 | 1 |
| 2000/01 | «Динамо» Київ |
9 | 1 | 7 | 1 |
| 2001/02 | «Динамо» Київ |
16 | 2 | 3 | 0 |
| 2002/03 | «Динамо» Київ |
28 | 1 | 11 | 0 |
| 2003/04 | «Динамо» Київ |
12 | 2 | 1 | 0 |
| 2004/05 | «Динамо» Київ |
11 | 1 | 4 | 0 |
| Всього за «Динамо» | 170 | 22 | 62 | 4 | |
| 2005 |  «Крила Рад» Самара |
26 | 7 | 4 | 2 |
| 2006 | «Крила Рад» Самара |
13 | 2 | — | — |
| Всього за «Крила Рад» | 39 | 9 | 4 | 2 | |
| 2007 | «Сатурн» Раменське |
— | — | — | — |
| 2008 | «Сатурн» Раменське |
13 | 0 | 3 | 0 |
| Всього за «Сатурн» | 13 | 0 | 3 | ||
Джерело: Вікіпедія.
