Я збирався на війну, рідну землю боронити,
Майдан зробив своє, прийшлось здоров’я підновити.
Певно добре Бог зробив, що дав мені хворобу,
Я би добре воював, з’їхав би до гробу.
Не від рук бандитів тих, що в наших стріляють,
А від «наших» офіцерів, що їм потурають.
Мені Бог розум й волю дав, життя, армійську науку,
Не так мене воювати вчили, безмозгий бамбуку.
Генерали-патріоти в зону АТО не долітають,
«Офіцери» – ідіоти добре час польоту знають.
Куди ж, брати, летите, вас там розстріляють.
Яничар тих, що вас здали, прокурори оправдають
Кому служите, яничари, хто вам звізди чипав,
При майдані той фриг-мент з президентів випав.
Путін його підібрав, каже, звідний брате,
Ти майдан програв, дай мені солдатів.
Даш ти, добре знаю, я їм файно заплачу, потім розстріляю.
Вітя кажеш звати, – мені ти обіцяв Україну мирно здати,
А тепер, дивись, гинуть сотнями мої солдати.
Слово де твоє, скажи своїм ідіотам
Нехай дотла знищать Укрів – патріотів
І ще, вітя, нагадай «своїм» генералам,
Щоб ніяким добровольцям героїв не дали
Ще раз, вітя, підведеш, на льоту я ловлю,
Тоді тебе я на майдан в контейнері відправлю.
4 березня 2015 року В. Огоновський
