От просто цікаво, що ви відчуваєте, дорогий читачу, коли здійснюється ваша мрія – велика чи маленька, нема різниці. Чи ви одержуєте задоволення, чи залишаєтеся спустошеним, чи ви мрієте про щось нове, а може живете відголосками попередньої мрії, осмислюєте її? Одного разу спілкувалася біля будинку з двома дітлахами – Ганусею і Михайликом. Тоді їм було по чотири роки. Гануся сказала мені, що має мрію – дуже хоче, щоб мама їй купила ляльку з різнокольоровим волоссям, яка б уміла співати. Коли ж запитала у Михайлика, про яку іграшку мріє він, то хлопчик замислився і став сумним. А за хвилини дві відповів, що іграшки то пусте і він найбільше мріє про те, щоб побачити маму, яка поїхала з чужим дядьою і не забрала його із собою. Мені теж стало сумно після цих дитячих відвертостей. Несумісність мрій, які лежать на важелях двох дитячих доль – лялька і МАМА. Якби ж то мами продавалися в іграшкових магазинах… Якби…
Минуло декілька тижнів і знову доля звела мене з дітлахами. Гануся підбігла, взяла мене за руку і потягла до лавки де сиділа розкішна лялька з різнокольоровим волоссям. Дівчинка натиснула кнопочку і лялька тоненьким голосом почала співати. Гануся стрибала, плескала в долоньки і не могла натішитися новою забавкою, а наприкінці додала, що тато з мамою їй ще куплять нового велосипеда “для дорослих” на двох колесах.
Михайлик сидів похнюплено і ліпив триповерхового торта з піску. Бабуся гукнула хлопчика обідати. Він почав збирати забавки, а коли закінчив копітку роботу, підійшов, притулився головою до моїх долонь і сказав: “Моя мама теж приїде до мене!”. І швидко побіг до під’їзду.
От просто цікаво, що ви відчуваєте, дорогий читачу, коли здійснюється ваша мрія – велика чи маленька, нема різниці… А що відчуваєте, коли не…?
Катерина Тихонова
