Церковний дзвін:
За ким же б’є він?
За тим, хто пішов
У високу блакить,
Щоб пам’ять не згасла,
Щоб ти пам’ятав,
Як ворог розлючений
Село катував.
День пам’яті жертв нацизму у селі Шпиколоси.
Кожне село на Золочівщині має свою історію. Чи то трагічну, чи оповиту паростками процвітання і піднесення. Не виключенням є і с. Шпиколоси.
Вже не одноразово читачам даного ресурсу доводилося читати про Козацькі забави, художні вистави чи відзначення річниці заснування. Та окрім вище вказаних подій сільська громада не забуває про одну трагічну сторінку у своїй історії – річницю спалення села німецькими окупантами. Цьогоріч минуло 72 рік від дня, коли в одному з мальовничих і національно-свідомих сіл Галичини, Шпиколосах, стала ся трагедія. Відсвяткувавши Велик день, пом’янувши на другий день Великодніх свят своїх рідних на цвинтарі, жителі Шпиколос спокій но лягли спати. Але 18 квітня 1944 року на третій день Великодніх свят, ще до світанку, село було оточене з усіх боків німецькою каральною експедицією. Серед німецьких фашистів були і польські шовіністи в цивільному одязі, не маючи одностроїв.
В неділю, 17 квітня, після Богослужіння, урочистою процесією парафіяни церкви рушили до центру села, де настоятель храму о. Андрій відслужив біля меморіалу панахиду за загиблими шпиколощанами.
Продовженням поминальної молитви стала пам’ятна хвилина організована керівництвом будинку «Просвіти» за участі молодіжного художнього колективу учнів школи.
Виступаючі ввели всіх учасників поминального дійства в події 1944 р. Серед слів врізалися у вухо присутніх наступні: «…увійшовши на подвір’я господа ря Миколи Буняка, фашисти поба чили сімнадцятирічну дівчину, чле на молодіжної ОУН, Меланію Буняк. Вийнявши пістолет, вони відібрали життя у цієї красивої дівчи ни, яка могла б вийти заміж, наро дити і виховати дітей, які б люби ли Україну так, як любила її вона. Не судилося. Жертвами каральни ків стали й інші мешканці села: В.Богуш, І. Замостний, Б. Баньковський, В. Рибка, В. Семчишин, B. Куліш, В. Богуш, М. Леськів».
На місці села стали лише димарі, які ще довго нагадували про ці страшні події, що відбулись у Шпиколосах на третій день Великодня. Народ не забув про ці події, через деякий час у селі співали пісню:
На третій день Великодня
Сонечко сідало,
Шпиколоси – селофайне –
Уже догоряло…
Пам’ятаймо нашу історію. Робімо об’єктивні висновки з подій минулого. Не губімо свого коріння, а плекаймо на прикладах героїзму своїх предків виховний ідеал майбутнього.
Автор: Козюра А.А.
Відео: Дмитро Муц
