Час підготовки до Великодня особливий для кожного українця.
Українські писанки — це шедеври мініатюрного живопису, в який народ укладає свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення світу. Писанка — символ України, пам’ять про родовід, рідний край, оберіг на цій землі. За свідченням фахівців, українське писанкарство — за художнім рівнем, багатющістю кольорів, довершеністю малюнків і сюжетністю є унікальним.
9-11 квітня 2014 року у “Школі радості” Золочівського НВК проведено низку майстер-класів із писанкарства, які організували учителі трудового навчання та образотворчого мистецтва Леся Володимирівна Заяць та Наталія Теодорівна Двірник .
Ініціатором цього сакрального дійства у НВК стала Світлана Миколаївна Наливайко, голова громадської організації депортованих українців “Родинне дерево”, яка вже кілька років поспіль відроджує традиції писанкарства серед членкинь товариства, молоді, усіх охочих.
Упродовж кількох днів учасниками майстер-класів стали школорадісні учителі, учні, дошкільнята, їх родини , представники “Родинного дерева”, педагогічні працівники освітнього округу №2 , громадськість Золочівщини.
Крім традиційних орнаментів, по-особливому цьогоріч творилася лемківська писанка, техніку написання якої та створення оригінальних інструментів-писачків і демонстрували школорадісні мисткині. Це було нелегке заняття, що вимагало неабиякого хисту та уміння. Але радість і натхнення, з яким працювали учасники майстер-класів, того вартувало.
Нехай кожна писаночка, створена Вами, буде Вашим оберегом, оберегом Вашої родини, оберегом “Родинного дерева” і, щонайважливіше, у такий непростий час, – оберегом нашої України!
Ярина Сухецька
