Я бачила як тебе заштовхували в машину з ґратами. Дивитися на це було боляче.Відчувала злість до патрульних з міліціонерами. Їх було багато, ти – один. З тобою довго розмовляли, дали можливість зателефонувати. Потім злилася на тебе, коли зрозуміла, чому тобою так хилитає. Хтось в натовпі сказав: «ось тобі і добровольці» , але більшість мовчала. Ти пручався, боронився, ти сильний. Тоді тебе таки завантажили в машину силою, як звіра.
Зле, що так багато людей були свідками твого приниження. І молоді хлопці, які щонеділі збираються на військовий вишкіл, готуються мобілізуватися чи записатися добровольцями, так як ти. І жінки та дівчата, які тепер особливо жіночні, стають берегинями саме тому, що поруч багато мужніх чоловіків, таких як ти. І старенькі бабусі з дідусями, які з мізерної пенсії таки несуть до волонтерської скриньки хто скільки може і так щиро моляться за таких як ти. І діти, які малюють для воїнів… Нам усім конче треба вірити в тебе, надіятися на таких як ти.
А я не знаю як до тебе відноситися. Після побаченого мені хочеться сказати: якщо ти пияк, то сиди краще вдома, якщо ти герой, то будь ним.
Я знаю, тобі важко. Та алкоголь – це тільки один із способів зняти напругу , один і дуже сумнівний, коротко діючий. Закінчилася дія алкоголю – повернулася напруга з наростаючим ефектом. Ще я знаю хлопців, які інакше рятуються від тривоги. Знайди і ти інший спосіб відновитися, поповнити власні ресурси.
Плач, молися, співай, пиши щоденник, читай, дзвони рідним, присідай, підтягуйся, практикуй дихання з довгим видихом, малюй своє майбутнє, римуй вірші, склади оповідання, приготуй щось смачненьке, подзвони волонтеру-психологу, підстрижи побратима, випери одяг, поспілкуйся з капеланом, підтримай самого молодшого в підрозділі, організуй сюрприз в день народження самому старшому, додавай в умі двозначні числа, заучуй в день по п’ять англійських слів, змайструй турнік, чисть зброю, напружуй і розслабляй почергово м’язи свого тіла, розказуй анекдоти, пиши листи коханій, склади план дій повернення до цивільного життя, веди блог в мережі, мрій, ЖИВИ!
Я таки вірю, що захистиш мене, я таки вірю, що ти герой. Не зрадь.
Тереза Гевко, психолог
Мар’їнка. Тиша після бою (відео)
Без світла і газу, але з тишею. Місцеві мешканці Мар’їнки розповідають про бої, що йшли 3 червня. Жінки з малими дітьми, літні люди показують свої понівечені оселі. Їжу готують надворі. Інформує Громадське. Дорога з Курахового в Мар’їнку закрита, магазини не працюють. Людей годує власний город і невеличке господарство – кролики, качки. […]
