Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…
роздивися довкола,
упізнай ті місця,
де жив, їв і спав,
де ходив у школу.
Подорожній, чому тебе на руках
несуть, як героя?
Може, ти й сам про себе не знав:
де я і хто я…
Де ж воно, оте заблукане Спа…
крейда на дошці,
учора ти ці букви писав,
сміялися хлопці…
Прочитати кумедні твої гачки –
намучитись треба!
Коли ж ти виріс раптом такий,
що аж до неба?
Ти так лінувався читати тоді
того німецького Бьолля,
якби ж ми знали: бути біді,
бути болю!
Ми б тоді разом в те дивне Спа…
пішки, весь клас, уся школа,
а кров солона така, як ропа,
не знала ніколи…
Подорожній, ота дорога – чия?
чому вона стелиться вгору?
Сьогодні сказала мама твоя,
що в неї горе.
А я їй кажу: та ні, це сон –
поганий, тривожний,
у небі ще так багато сонць,
не йди, подорожній!
Ти ж його так і не дописав –
літери стерті,
подорожній, коли ти прийдеш у Спа…
напиши про життя –
після смерті…
08.03.2022 Наталія Ковалик
Подорожній | Наталія Ковалик (відео)
Наталія Ковалик
