ЗА СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ
Вони хочуть, щоб ти поїхав,
А може, й ні.
Вони дивляться просто у вічі,
Але насправді – в серце.
Вони плачуть разом з тобою,
Лякаються вибухів,
А потім вас разом долає сон…
І що такого, скажіть, незвичайного
Мовив французький авіатор,
Збитий в бою
Над Тірренським морем,
Щоб його цитувало
Кілька поколінь поспіль.
І так усе зрозуміло:
Ти не залишиш їх напризволяще,
Ти зостанешся з ними
І з надією, що якось обійдеться…
Тебе за це не нагородять.
Але в цьому розбомбленому
Окупованому місті
Всі коти і собаки
Лизатимуть тобі руки,
Ластитимуться
Та заглядатимуть в вічі.
І Господь тебе порятує!