Поліфонія почуттів. Немає більшої втіхи, як узяти до рук рукопис, який ось-ось стане книжкою, знаючи, що ця утіха невеличкого кола посвячених стане радістю багатьох. Звісно, йдеться про талановиту поезію, наснажену самим життям. Глибоко пережиті, сокровенні емоції творець одного разу виносить на людський загал, нічого не втаївши, хоча за буденною людською логікою так чинити не слід. Але в поетів все по-іншому.
П’ята поетична збірка Катерини Тихонової «Очівочі» і справді виявляє поліфонічну гаму почуттів людини з надчутливою душею. Посвяти, тремкі та зболені зізнання, що майстерно увібгані в шати поетичних троп, неодмінно достукаються до серця читачів, бо між ним, читачем, незбагненним прекрасним світом і автором дуже маленька відстань, при якій можна дивитися одне одному очі-в-очі і наснажуватись добрим поетичним Словом.
Ольга Кіс, член НСПУ
