Сьогодні виповнюється три роки, як загинув Петро Бучинський (Скеля) – відданий патріот, волонтер, воїн, щира і добра людина, для якої честь і справедливість були понад усе.
Бучинський Петро Миколайович народився в селі Струтин, Золочівського району, Львівської області в сім’ї робітників. Батьки – Бучинський Микола та Бучинська Тетяна – виховали його працьовитим, чесним і відданим своїй справі. У 1990 році Петро пішов до першого класу Струтинської ЗОШ, а після її закінчення вступив до Золочівського професійного ліцею, де здобув спеціальність кухаря.
З ранніх років він був талановитою і наполегливою людиною. Свою трудову діяльність розпочав у березні 2003 року. Виконував будівельні роботи, займався ковальством, виготовляв меблі та різноманітні вироби з дерева. Його руки творили справжні дива. У 2007-2009 роках навчався у Золочівському коледжі Львівського національного аграрного університету, отримавши спеціальність агронома.
Петро був творчою особистістю, людиною з широким колом інтересів. Він любив спорт, довгий час грав у великий теніс, захоплювався природою та риболовлею. Його поважали за товариськість, готовність допомогти та прагнення до справедливості.
У 2014 році Петро долучився до Революції Гідності, активно займався волонтерством. У квітні 2014 року став головою громадської організації “Центр громадського захисту ‘Самооборона'” у Золочеві. У грудні того ж року добровільно вступив до лав Добровольчого українського корпусу “Правий Сектор”, проходив бойову підготовку у 2-му запасному батальйоні ДУК ПС.
Він воював у складі медичної служби “Госпітальєри” Добровольчого українського корпусу “Правий Сектор”. З березня по серпень 2015 року брав участь у бойових діях у с. Піски, смт Старогнатівка, шахті “Бутовка” Ясинуватського району Донецької області. Після повернення до мирного життя працював агрономом у ТОВ “Княжі лани”.
З початком повномасштабного вторгнення він знову став на захист Батьківщини. Записався до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені Андрея Шептицького, де служив стрільцем стрілецького відділення. Загинув 10 березня 2022 року.
Для нас усіх він назавжди залишиться гордістю та героєм. Він був справжнім патріотом – мужнім, сильним, сміливим, завжди готовим прийти на допомогу.
Він любив життя, мав багато планів і прагнув зробити ще більше для своєї країни та народу. Його дуже бракує, але для нас він завжди живий – у наших спогадах, мріях і серцях.
Слава Герою! Світла пам’ять…
