Польсько-українська команда реставраторів успішно завершила роботи з відновлення гербового картуша, розташованого над головною в’їзною брамою Олеського замку на Львівщині.
“Львівська національна галерея мистецтв вже впродовж років здійснює реставрацію цілого комплексу Олеського замку а також монастиря капуцинів, – розповідає генеральний директор Галереї Тарас Возняк. – Частково намічені роботи виконані. Особливо багато зроблено в монастирі капуцинів, – замінено тисячі квадратних метрів даху, його конструкції, відштукатурено в “чорновій” формі весь монастир.
У 2022 році мали б розпочатися роботи з реставрації самого Олеського замку. Адже з ним є велика проблема. Наша громадськість здивується, але замок покритий …пластиком. Зовні воно виглядає на дахівку. Але насправді це пластик, який всередині 90-х років чомусь вважали за доцільне використати для покриття історичної споруди. Крім того значної реставрації і консервації потребують стіни, вікна і т. інше”.
Галерея розпочала виготовлення технічної документації і була готова до старту відповідних робіт, але вибухнула війна. Стало зрозуміло, що в такому обсязі відновлювальні роботи виконувати не вдасться.
“Тому ми зверталися до своїх партнерів – міністерства культури Польщі і їхньої підрядної організації, яка називається “Полоніка”. І такими малими кроками ми далі продовжуємо роботу. Наприклад, у цьому році ми завершили облаштування чотирьох маршових сходів до монастиря капуцинів. А другий проєкт – впорядкування, консервація вхідного комплексу воріт , зокрема і картуша з гербами при вході до замку. Власне зараз ми завершили ці роботи завдяки нашим партнерам з Польщі. Звичайно, що попереду є ще багато роботи, але принаймні вхід до Олеського замку вже виглядає абсолютно блискуче”, – каже Тарас Возняк.
Збереження спільної спадщини
Гербовий картуш, що став свідком багатовікової історії, був реставрований з особливою увагою та майстерністю.
Це знакова подія, адже замок відомий як місце народження короля Яна III Собеського, і є символом спільної, хоч і бурхливої, польсько-української історії.
Як зазначають консерватори, роботи потребували не лише технічної вправності, але й глибокої пристрасті та любові до старовини.
«Навіть якщо цей картуш не бачив, як тут бігав маленький Собеський, він точно є свідком неймовірно цікавої та бурхливої історії цього місця. Історії Польщі, історії України – нашої спільної історії», – коментують представники команди.
Особливою гордістю проєкту стали висококваліфіковані роботи з відновлення форми, включаючи 47 невидимих для ока «флеків» (доповнень втрачених частин кам’яного матеріалу), що свідчить про найвищий рівень майстерності реставраторів.
Проєкт втілювався завдяки тісній співпраці польських та українських фахівців, зокрема Інституту Полоніка, Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького та Stowarzyszenia Leopolis Archives.
ФОТО: Ania Kudzia
Сектор комунікації та зв’язків з громадськістю Львівської національної галереї мистецтв імені Т.Г. Возницького,
Василь Терещук.
