Як з під старого асфальту пробиваються паростки зеленої трави, так деяким дітям доводиться пробиватись у доросле життя через байдужість рідних батьків.
Історія суспільства поклала на батьків відповідальність за своїх дітей, за організацію життя родини як найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. А буває по-іншому, батьки народили дитину і вважають, що вони свою місію виконали.
В такій складній життєвій ситуації опинилася неповнолітня дівчина Ярина, яка звернулася до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги через законного представника, директора дитячого будинку, в якому вона і перебуває, про позбавлення батьківських прав її батька. Коли дівчинці було шість років, їх з матір’ю він покинув, перестав турбуватися про них та цікавитися їхнім життям.
В дитячий будинок вона потрапила в 11-річному віці.
Через два роки матір дівчини позбавили батьківських прав за систематичне невиконання своїх обов’язків та через зловживання алкоголем. Однак, не зважаючи на обставини, Ярина тягнулася до світлого життя, до навчання. В цьому їй допомагали вихователі дитячого будинку.
Коли дівчині виповнилося 16 років, вона почала задумуватися над своїм майбутнім. Для того, аби ще деякий час отримувати допомогу від держави, для здобуття вищої освіти, потрібно було позбавити батька, який не опікувався нею з раннього дитинства, батьківських прав. Допомогти Ярині взялися фахівці Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до вимог п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, позаяк питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Зокрема, пунктом 16 даної Постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені чинники можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
В суді адвокату Буського місцевого центру вдалося довести всі ці обставини, і суд вирішив, що позов слід задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої доньки та стягувати з нього аліменти на користь позивача 600 грн. щомісячно – до досягнення нею повноліття.
При цьому, як вважає суд, рішення про позбавлення батьківських прав відповідача, хоч і є крайнім заходом впливу до осіб, які не виконують батьківських обов’язків, проте може певним чином вплинути на нього як на батька, який при бажанні зможе змінити своє ставлення до виконання батьківських обов’язків та в подальшому не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про поновлення його батьківських прав щодо неповнолітньої доньки.
Довідково
За детальною інформацію з питань надання правової допомоги звертайтесь в Золочівське бюро правової допомоги за адресою: м. Золочів, вул. Валова 4, 4-й поверх каб. 41 (приміщення готелю ”Україна”), тел. (03265) 7-00-91.
Буський місцевий центр з надання безоплатної
вторинної правової допомоги
