Врятуватися від алкогольної залежності без спеціалізованого лікування майже неможливо. В сучасних клініках використовують зазвичай комплексний підхід до лікування, який серед іншого включає використання кодування. Суть процедури полягає у формуванні негативного сприйняття спиртних напоїв на психологічному та фізіологічному рівнях. Професійно проведена кодировка від алкоголю дозволяє попередити зриви та надовго відмовитися від минулої звички, що потрібно, аби сконцентруватися на відновленні організму та психоемоційного стану. Залежно від обставин пацієнту пропонують різні варіанти, як закодуватися, і важливо розуміти їх особливості перед наданням згоди.
Які існують методики кодування?
Дієвими та перевіреними вважаються наступні варіанти:
- Підшивка – вживляння в організм алкоголіка капсули з препаратом, який блокує здатність перетравлювати етиловий спирт. Це мініоперація, що не потребує тривалого відновлення та робиться амбулаторно, часто з подальшою провокацією, щоб пацієнт зрозумів наслідки зриву.
- Вливання – внутрішньовенне введення препаратів, що не дають розщеплювати алкоголь тривалий час (від півроку до декількох років), циркулюють в організмі.
- Вплив лазером на біологічно активні точки на тілі хворого.
- Гіпноз (метод Довженко) – передбачає спілкування зі спеціалістом для встановлення глибинної установки не пити. Кількість зустрічей може варіюватися залежно від особливостей характеру пацієнта, а також тривалості і причин хвороби.
- Потрійний блок та інші комбінації. Поєднання декількох методик дозволяє створити умови для відмови від алкоголю на рівні фізіології та підсвідомості, але перед призначенням дуже важливо впевнитися у відсутності протипоказань.
Фактори, які беруть до уваги під час вибору способу кодування
Пошук оптимального варіанту протидії тяги до спиртних напоїв здійснюється лише після обстеження пацієнта та консультації з профільними спеціалістами, а саме – з наркологом та психологом. Під час визначення оптимальної техніки до уваги беруть:
- загальний стан здоров’я та вік;
- наявність хронічних захворювань;
- алергічні реакції на речовини, які входять до складу препаратів для кодування;
- минулі спроби лікування та їх результати;
- побажання самого пацієнта;
- тривалість залежності.
Лікар перед тим, як рекомендувати той чи інший метод, повинен впевнитися в його безпечності та оцінити ефективність. Наприклад, жодна техніка не подіє, якщо людина насправді не зацікавлена в одужанні і просто чекає, доки отримає можливість знову випити.
