3-4 серпня 2013 року в м. Монастириська Тернопілької області відбувся ХV Всеукраїнський Фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». За покликом серця сюди з`їхалися лемки з найвіддаленіших місць України. Золочівське товариство «Родинне дерево» організувало поїздку для всіх бажаючих побувати там.
А подивитися було на що! Урочисте відкриття фестивалю відбулося о 13 годині. Вітальне слово мали голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» О. І. Венгринович, голова світової Федерації Українських Лемківських Об`єднань доц. С. П. Федина, Тернопільська обласна рада. Священики поблагословили учасників фестивалю (як казав мій дідусь, «Без Бога – ні до порога»). Після літературно музичної композиції гості почули вітання від гостей із Києва, обласних центрів України, Польщі та Словаччини. А далі – святковий концерт, у якому взяли участь близько ста (!!!) колективів та співаків із різних куточків України, а також з-за кордону. Серед них – Христина Соловій, Софія Федина (Львів), козак-систем «Гайдамаки» (Київ), Анна Чеберенчик (Канада), Наталка Вишиванка (Тернопіль), етнофолк-дует «Червоне і Чорне» (Житомир), гурт «Лемко-Тавер» (Польща) та багато інших. Справді, подивитися й послухати було що!
Я вперше побувала на цьому заході, але була вражена масштабами та якістю організації. Після того, як урочисто було запалено величезну ватру, бажаючі могли оглянути містечко народних майстрів районів області та м.Тернопіль, покуштувати страви традиційної лемківської кухні, відвідати лемківську хату-музей, придбати лемківську літературу чи неповторну вишиванку.
Приємно вразило, що організатори потурбувалися про наймолодших учасників фестивалю, яких було дуже багато. Окремо для дітей діяла мала сцена, була запалена дитяча ватрочка, працювало безліч атракціонів, а також конкурсів і розваг із чудовими призами.
Важко передати словами ту атмосферу свята й радості, яка панувала в усіх куточках фестивалю. Але це було просто неймовірно! Незважаючи на величезну кількість гостей та учасників, усі виявили високий рівень культури. Це приємно, бо всі почувалися затишно й безпечно.
Опівночі, у розпал святкування, усі мали змогу милуватися просто фантастичним феєрверком, який тривав, мабуть, хвилин сім. Це лише додало настрою.
Кажуть, є речі, які неможливо купити. Серед них – враження, які залишаються із нами надовго, а часом і на все життя. Думаю, цей фестиваль я не забуду ніколи.
Леся Сидорович
