Ікона Сасівської Богородиці Одиґітрії є одним із списків Белзько-Ченстоховської, намальована технікою яєчної темпери на заґрунтованій липовій дошці з паволокою. Сим-оліка кольору одягу Богородиці і Христа, корон на головах у вигляді тіар (єпископських митр латинської церковної традиції) і намальованих ланцюжків і коралів вказують, що автор брав за взірець тогочасну ікону в Ченстохові. Богородиця на Сасівській іконі зображена в темно-синьому мафорію з яскраво червоними відворотами. Туніка – яскраво червоного кольору. З цих фактів дослідниця та мистецтвознавець сестра Назарія (Наталія Михалюк) робить висновок, що маляр Сасівської ікони брав за зразок чудотворну ікону з Ченстохови, коли вона була зодягнута в рубінову ризу.
У 1717 році попередні корони у вигляді тіар були викрадені і Папа Климент XI подарував іконі Богородиці у Ченстохові інші корони. А Сасівська чудотворна ікона мальована з коронами у вигляді тіар. Сестра Назарія робить висновок, що чудотворна ікона Богородиці зі Сасівського жіночого василіанського монастиря є взірцем українського церковного малярства 1689-1717 років.
Ікона була особливо щанованою місцевими людьми та черницями. Через молитви перед нею до Богородиці ставалось багато чудес, зцілень, явлень ласк та милостей Божої Матері. Про це свідчать різні воти під іконою. Серед них: – одна рука з чистого срібла, багато коралів, срібні ланцюжки з хрестами та інші дари, які залишали люди з вдячності, засвідчуючи факт вислуханих молитов.
Історія зберегла згадку про пожежу в місті Сасові, під час якої «місцевий жид прибіг молитися» до монастиря і його хата разом з монастирськими будівлями та церквою вціліли перед вогняною стихією.
В 1759 році після закриття сасівського монастиря п’ять його черниць – Єлизавета Чоловська, Корнилія Гордовська, Олександра Корчинська, Меланія Котовська та Теофанія Верхрацька перебралися до монастиря сестер-василіянок у Словіті, то разом із багатьма цінними речами перенесли й чудотворну ікону Сасівської Богородиці. Її помістили у монастирській церкві Воздвиження Чесного Хреста.
У першій половині 80-их років минулого століття, зі смертю останньої сестри-василіянки Параскевії Берлянд, чудотворна ікона Сасівської Богородиці Одиґітрії покинула село. Сестра Марія Турко перевезла її до Золочева, де у підпіллі проживала більшість сестер-монахинь. На початку 90-их років сестра Віра Мацюк передала святиню до монастиря сестер-василіянок у Львові. Наступного року шату і живопис ікони було реставровано.
У наш час багато святинь українського народу повертаються до тих місць, де перед ними заносили до Господа свої молитви наші предки. Цьогоріч громада с. Сасів відзначає 400-літній ювілей від заснування поселення та надання магдебурзького права. Знакова дата припадає на час військової агресії на сході України. Звернення в часи воєн та інших лихоліть до Пресвятої Богородиці, Небесної Заступниці перед її чудотворними іконами, є давньою духовною традицією нашого народу. Громада поклопоталася про написання копії Сасівської ікони Божої Матері відомим іконописцем Костем Марковичем, викладачем та приват-доцентом Львівської академії мистецтв.
В недільний ювілейний день в парафіяльному храмі Преображення Господнього Божественною Літургією розпочнеться чин освячення копії чудотворної ікони. На цю урочистість запрошено сестер-василіянок – хоронительок Сасівської святині. Для повноти чину освячення копії сестри прибудуть з оригіналом чудотворної ікони. Це буде особливою духовною врочистістю для гостей та жителів місця, де Пресвята Богородиця являла чудеса за молитвами перед цією іконою. Згідно вчення Церкви список (копія) чудотворної ікони має силу оригіналу.
В неділю 19 липня запрошуємо до Сасова вклонитися та вшанувати Пресвяту Богородицю перед її чудотворним образом.
11.00 год. – зустріч ікони на початку села;
11.30 год. – Св. Літургія, акафіст та освячення копії чудотворної ікони в храмі Преображення;
14.00 год. – початок ювілейних святкувань молебнем перед чудотворною святинею.
Підготував свящ. Саган Василь за матеріялами
В. Демського (газ. «Народне Слово», 24.10.2013р.).
