Смертна кара з’явилася тоді, коли держава взяла на себе функцію виконання покарання за вчинені злочини. За часів Київської Русі смертна кара передбачалася «Руською Правдою». Поширеною була вона і згідно з «Правами, за якими судиться малоросійський народ» (1734). Козаки застосовували цю міру покарання за найтяжчі злочини…
Майже весь час після здобуття Україною незалежності тривали суперечки щодо застосування смертної кари. Це пов’язано з дедалі більшою криміналізацією суспільства, різким зростанням кількості навмисних убивств за обтяжувальних обставин. Виявилася очевидна неспроможність держави забезпечити невід’ємне право людини на життя.
Упродовж 1990–2000 років в Україні смертна кара існувала «як виняткова міра покарання» у вигляді розстрілу. Спочатку на виконання таких вироків було накладено мораторій. Смертна кара встановлювалася за особливо небезпечні злочини проти держави, проти життя, правосуддя, за воєнні злочини (в умовах воєнного стану чи бойової обстановки). Рішенням Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29 грудня 1999 року визнано, що смертна кара суперечить Конституції України. Остаточно як вид покарання її скасовано у 2000 році. Кримінальним кодексом України 2001 року вже не передбачено смертної кари як виду покарання.
У четвер, 15 листопада 2012 року, в рамках тижня правових знань, у Золочівському економічному ліцеї відбувся диспут на тему: ” Смертна кара. За і проти” за участю представників прокуратури, церкви, преси. Учні мали змогу почути та побачити різні точки зору по цьому питанню.
