Золочівські провакатори-екстермісти “рвуться” до влади

homukМаска, здавалося б проста річ, яка використовується в грі акторів на театральній сцені. Але призначення цього предмету не часто відповідає його застосуванню. Сучасна людина використовує цей термін з іншою метою… Буває, що ми є різними в різних ситуаціях: до одних красиво усміхаємось, на інших насторожено та з підозрою дивимось і завжди виникає питання: чому ми так діємо і суперечимо самі собі? Відповідь , повірте мені, доволі проста: реалії життя диктують нам свої правила, ми маємо вибір бути місіонерами Божого слова або ж стати на шлях кривди, щоби вижити у цьому хижацькому світі. Коли другий варіант бере верх над першим – у гру входить так звана “маска”. Наша прихована зброя. Можливо у ваших головах звучить єдине питання: для чого це все я пишу, і який зв’язок цієї теми із сучасними подіями? Відповідаю: політична ситуація у нашій державі, а в першу чергу в чарівному місті Золочеві, вимагає у мене потребу і бажання відкрити очі усім, хто цього не бачить, достукатись до усіх, хто не бажає відкривати двері до свого серця і зробити так, щоби ви зрозуміли: не таке гарне і чесне у нас Золочівське верховенство на чолі із мером Ігорем Гриньковим, як усім це здається. Туман пустих слів, який затьмарив ваш свідомий мозок вимагає його очищення, освітлення та прояснення. Мій матеріал побудований на основі правдивих слів, які підтверджені конкретними фактами на тиск активних поборників регіонального зла у нашому місті. Тому, я вирішила звернутись до людини, яка ні на хвиину не покидала лав боротьби проти прибічників Партії регіонів. Володимир Хомич – активний учасник блокування в/ч 3007, блокування районної адміністрації, чергування на в’їздах і виїздах з міста, а також представник активістів Золочівського майдану та член ВО “Свобода”.
– Володимире, займаючи активну, майже місіонерську роль в житті суспільно-політичного життя нашого краю, Ви добре обізнані у всіх перипетіях, які виникають між представниками прорегіональної місцевої влади і позаяк між представниками “Свободи”. Проясніть, що стало причиною таких протистоянь, які перейшли усі межі гуманності і почали проявлятись у вигляді неправдоподібних тверджень і нарікань збоку мера міста?
– По-перше, хочу усіх запевнинти у тому, що ні я, ні інші члени організації ВО “Свободи” не прагнуть і не жадають стати правлячою верхівкою Золочівського району, хоча колись і комусь прийдеться взяти відповідальність на себе. Моя мета і завдання – стати рупором людей, які бажають жити в справедливості, але не до кінця впевнені у своїх силах. Моє основне завдання – сформувати активне громадянське суспільство Золочівщини. Ми не є ініціаторами акцій непокори і протесту, ми – підтримка людей Євромайдану на Золочівщині.
Щодо усіх наших перипетій із представниками влади, то потрібно, мабуть, почати із такого: в дні, коли в Києві відбулись найжорстокіші сутички між мітингувальниками та представниками міліції, мешканці Золочівщини активізувалися на блокаді військової частини 3007, революційні процеси розвивалися НЕ мирним шляхом. Люди, які здійснювали провокації, погроми прокуратури та відділу внутрішніх справ у Львові, Тернополі та Івано-Франківську, були й на території Золочева, серед учасників барикади. Особисто до мене, як до активіста Золочівського Євромайдану, підходило декілька агресивно налаштованих людей, і почали закликати до прояву “сили” щодо міліціонерів, податківців, суддів, прокурорів. На щастя, їх негативну енергію вдалося скоординувати в інше русло – на блокаду РДА, так як голова регіонал Окрепкий Я.Р. є представником Адміністрації Президента в Золочівському районі.
– Подія, яка відбулася 26 лютого, в середу, здійснила фурор серед золочів’ян. Так в газеті “Українська справа” (за 28 лютого 2014 року) в інтерв’ю з Ігорем Гриньковим, Вас та Ігора Мудрого, як представників “Свободи”, вважають ініціаторами, які “підмовили” неповнолітнього юнака облити зеленкою мера міста. Як ви можете це пояснити?
– Хто є засновником газети “Українська справа”? Ним є заступник міського голови Золочева – Олег Сидорович. Тому зрозуміло, що інформація, яку подає це видання, буде рухатись в напрямку вигоди та позитивного іміджу мера міста, а також обливанням бруду неперевіреної і неправдивої інформації на його противників.
Не лише цей юнак, а ще й інші молоді люди допомагають мені в розповсюдженні рекламних оголошень моєї крамниці на території Золочева та Золочівського району, у вільний від навчання час. Отож, поставивши себе на місце батька неповнолітнього юнака, я зрозумів, що інстинкт збереження сім’ї диктував інші правила: потреба захистити сина шукала винних не в його громадянській позиції, а в оточенні.
Загляньте на хвилинку в свою душу, і ви помітите, що в кожному з нас присутній страх. З ним можна жити, або його можна знищити. Але зрозуміло, що цей процес в одних людей триватиме – день, в інших – все життя.
Чому ніхто не звертає уваги на те, що була ще одна людина, яка робила аналогічні дії молодика. Ним виявися маловідомий громадськості, але добре відомий кум мера – Володимир Грушецький. Спровоковані люди почали чинити самосуд над “зеленщиком” (як прозвали його в народі): хлопця тримали туго за шарф, не даючи йому дихати. Я намагався передати його в руки священика, якого так і не допустили до хлопця. За декілька хвилин правоохоронним органам вдалося посадити молодика в машину, і відвести в районний відділ міліції. Натомість пан Володимир Грушецький з усмішкою на обличчі та високо піднятою головою ввійшов в міську раду. Тоді поясніть мені, де тут справедливість, бо я її не бачив.
– Як бачимо, мер на чолі з представниками міської ради намагаються навіяти нотки недовіри на ВО “Свободу” та затуманити вашу репутацію. Невже це зроблено заради блага мешканців Золочева? Бо щось воно неправдоподібно звучить…Чи все ж для того, щоби вберегти себе на посаді?
– Отож, почнімо з того, що до фінансово-господарської діяльності пана Гриньківа я нічого не маю. Насправді зміни помітні. Що було до його приходу, і що стало після – це велике досягнення. Але я виступаю проти нього, як представника Партії регіонів на території Золочівського району. Я виступаю проти нього, як проти людини, яка мовчала протягом трьох місяців, в той же час надаючи мовчазну згоду на дії влади в Києві. Я засуджую мера міста, усіх міських та районних депутатів, хто є членом цієї організації, оскільки всі вони причетні до того найкращого результату на виборах у нас в районі та місті за ту бандитську партію. Я вважаю, що на їх руках знаходиться кров сотні людей: вбитих, покалічених, душевно зруйнованих. І говорити, що все гаразд, коли в місті, так як і в державі – політично-економічний бардак, я кажу, що нам необхідна люстрація всіх, а в першу чергу Партії регіонів!!!
Якби у всіх прибічників Януковича була присутня мораль – вони б особисто написали заяви на звільнення. Людина, є сильною тоді, коли вона розуміє, що її дії є неправильними і визнає це. А, натомість, ми бачимо як регіонали “надягають” на свої обличчя маски смутку, виходять на сцену і промовляють величні завчені слова.
– Я помітила, що у вашій діяльності, ви намагаєтесь виконувати 10 Заповідей Повстання. І зараз знаходитесь на четвертому, який звучить, як “Люстрація”. Як ви можете проілюструвати її втілення у політичному житті міста?
– Розумієте, ми здобули шанс жити в новій країні. Але для того, щоби існувала єдина й справедлива держава, необхідне повне перезавантаження влади. Тому це час, щоби втілити люстрацію в реальність. У нашому місті, немає ніяких змін. Поодинокі люди написали заяви про звільнення: Окрепкий, Розхітченко, Божаківський, Бойко. Все було би чудово, якби із цих звільнень не робили нарікань на те, що все здійснено під тиском. Сумно від таких посилань в нашу сторону, бо по-їхньому це виглядає “здійснювати тиск”, коли у розумінні громади міста – висловлювати прямо в обличчя усі факти бандитизму та брехливої діяльності.
Про кожного “героя” можна говорити багато. Про усі їхні злодіяння, невиконання відповідних планів тощо, але найобразливіше, коли нам, громадянам міста, словесно плюють в обличчя. Так Божаківський, на камеру стверджував, що він подав особисто (без тиску) чи інших дій заяву про звільнення. Натомість під час виступу в районній раді, він стверджує, що був здійснений фізичний тиск. Яким чином: громада його била чи катувала? То ж говорю я про це з метою, що мої слова правдиві, совість моя чиста. Тому боятись ось таких божків я не збираюся.



Натомість, з директором комунального підприємства “Золочівський ринок” Олексієм Розхідченком вийшла також дуже цікава історія. Цитую: “Спочатку директора блокували у його кабінеті, заставляючи написати заяву на звільнення на моє ім’я, а вже наступного дня ініціюють збори підприємців, пропонуючи дати оцінку тому ж таки директору. Мовляв якщо хороший, – порвем заяву при всіх. Де – Закон? Де – логіка. Розумію дехто себе бачить керівником комунального підприємства”(“Українська справа”, 28 лютого 2014 року, інтерв’ю з міським головою Золочева). Ба більше з заяви в прокуратуру від 25.02.2014р. №415 “група радикально налаштованих осіб заблокувала роботу адміністрації КП “Золочівський ринок”. По-перше, ніхто нічого не блокував і нікого не заставляв. Ми підприємці того самого ринку прийшли і просто сказали, що необхідно написати заяву, через те, що Олексій Розхідченко, кум діючого мера, – не виконує усіх функцій, які має здійснювати директор комунального підприємства. На що, Розхітченко, відповів, що це не всі підприємці і він нічого не буде підписувати. То ж ми запропонували, щоби в інший день прийшли усі власники крамниць і написали на одному із двох листків підтримку чи непідтрику директора КП “Золочівського ринку” і все. А те, що прозвучало у виданні – це наклеп на підприємців, які проявляють свою громадянську позицію та непокору із теперішньою владою у місті.
– Чому ти обрав такий непростий життєвий шлях, який пов’язаний із боротьбою політичної системи? Чи не простіше зробити методом української думки: моя хата скраю, я нічого не знаю?
– Життя, дароване мені, потрібно прожити так, щоби дітям і батькам моїм не було соромно за мене. Мене навчили, що кожна людина має свої права та обов’язки. Коли став старшим, я зрозумів, що дотримання обов’язків – це справа гідності, це справа особистої совісті. І коли ти бачиш, що у нашому, здавалось такому маленькому містечку, правлять люди, яким “теплі” місця є важливіші за їхню совість. Я вирішив викорінювати це зло, щоби запанувало чесне життя.
Зрозумійте у мене є чудова дружина та неймовірні діти. І я , як батько, як голова сім’ї, хочу, щоби мої діти жили краще, ніж ми і ніколи не стикалися з тими труднощами та бідою, яка застала нас сьогодні. Тому для мене забезпечити їх щасливе майбутнє – це поки що єдине і найважливіше завдання. І ніяка зловісна сила не стане мені перепоною для побудови могутньої Української Держави на засадах соціальної та національної справедливості!
Слава Україні! Героям Слава!
Розмовляла
Христина РОМАНЧУК


Залишити відповідь

Next Post

Створили громадську організацію «Новий Золочів»

Усе в житті розпочинаємо з малого,для того щоб піти-потрібен крок, і ми з’єднавши всі зусилля,спільним кроком,дорогу прокладемо до зірок. Кожному із нас цілком зрозумілим є те,що ми проживаємо у вільній та незалежній державі. Державі, яка існує для народу. Створює усі можливі шляхи для того аби кожен із нас міг впевнено […]