Зберегти себе. Це наше завдання сьогодні.

psyhologycalЗберегти себе. Це наше завдання сьогодні. Більше року продовжуються травматичні події. Якби ми пережили трагедію і тепер загоювали рани – було би легше. Складність моменту в тому, що нам доводиться в процесі частково відновлюватися і знову травмуватися. Така гойдалка виснажує. У кожного з нас є певний резерв сил, завдяки якому можемо долати стреси, але його, резерв, необхідно періодично поповнювати. Як саме.

Найперше, прийняти реальність такою, яка вона є. А реальність така – геополітичні зміни, війна. Нам випало жити в такий момент історії. Змінюються цінності і ціни, правителі і кордони. Багато з нас не готові це сприйняти , нам страшно. Та страх треба відсувати, він нищить наше здоров’я. Натомість маємо бути горді собою, саме ми почали процес перегляду європейських цінностей і не тільки європейських. Погляди всього світу спрямовані на події в Україні. Ми дорослішаємо як громадяни, формуємося як нація, серед нас більшає зрілих і вільних особистостей, а яка смілива молодь. Наша самоповага і наше почуття власної гідності і є нашим ресурсом.

Наступне. Адаптуватися до ситуації. Не змиритися, бо немає вибору , а власне адаптуватися, тобто знайти своє місце і роль в подіях. Кожен з нас зараз приймає своє важливе рішення, кому воювати в зоні бойових дій, кому забезпечувати тил, кому воювати за посаду. Добре почуваються волонтери і добровольці. Громадянська позиція у них співпадає з щоденною працею, вони потрібні, вони в середині подій, і вони швидко відновлюються. Вони – кращі з громади, які показують приклад решті. Приклад , як не дозволяти собою маніпулювати. Приклад самостійної зрілої особистості, що має додавати нам сил та бажання самим дорослішати.

Важливо. Від стресу ми мислимо полярно, тобто ділимо оточення на своїх і чужих. Тратимо зусилля на боротьбу з представниками інших партій чи захисниками мера. Це така підліткова позиція – бути в зграї і боротися з чужаками. Ми це переростемо. Вже скоро кожен громадянин , якому до всього є діло, без маски і без масовки зуміє сформулювати особистий запит до посадовця про все , що його цікавить. Поки ж ми ростемо і вчимося набувати конструктивних стосунків, тобто ми можемо мати різні погляди, але як члени однієї громади ми змушені знайти компроміс. А в цьому процесі бажано підтримувати один одного, бути разом. Здоровий і теплий стосунок може бути ресурсом, який відновлює наші внутрішні сили.

Наостанок про радість. Радість життя не відмінено. Кіно, музика, природа, спілкування, подорожі, спорт, все те, що вам допомагає знімати напругу. Критика , мовляв , іде війна і радіти не пасує, не приймається. Заплакані, зневірені і в паніці ми потрібні тільки ворогу. Для рідних , громади і для себе маємо бути активними, оптимістичними , психологічно стійкими. Для армії – ресурсними.

Основний рецепт – жити! Жити наповнено і радісно. Одружуватися , народжувати, піклуватися про батьків, бавити дітей, працювати професійно, пам’ятати героїв і вірити в себе!

Тереза Гевко, психолог


Залишити відповідь