З кожним роком збільшується свідома участь паломників до різних святих місць на землі.
Паломництво (від лат. Palma — пальмова гілка), проща — мандрування віруючих людей до святих місць (наприклад, у християн — до Єрусалима, у мусульман — до Мекки й Мединитощо). Термін походить від звичаю прочан привозити з Єрусалима пальмову гілку. Заохочення паломництва в Україні здійснюють Церкви. Багато віруючих людей мріють відвідати священні місця.
Одним з таких святих місць обраних Матір’ю Божою на Україні є Бердичів (Житомирська обл), де у XVII столітті утворено Санктуарій Матері Божої Бердичівської. З переконанням можна сказати, що місце це стало духовною столицею паломництва усіх християн, особливо віруючих Римо-Католицької Церкви в Україні.
Це місце на протязі століть вважається святим. Це місце присутності Матері Божої, а також місце покаяння для бажаючих поєднатись з Богом, місце і час, щоб почати зміну свого життя, місце, щоб розпочати це життя заново, по Божому…
Там, у Бердичеві, з давніх-давен в чудотворній іконі люди відчувають правдиву присутність любові і материнської опіки Пресвятої Діви Марії, Матері Ісуса Христа і по Його волі, нашої Небесної Матері. Цього року іконі виповнюється 256 роки від дня коронації. Вперше цього року паломники змогли відвідати відреставрований та консенкрований 9 червня 2012 р. верхній храм Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Бердичівської. Санктуарій Матері Божої Бердичівської наприкінці 2010 року було проголошено Всеукраїнським, а 9 червня було офіційно про це повідомлено і віддано всю Україну під опіку Матері Божої Бердичівської.
Подільська, або як кажуть західна група паломництва до Матері Божої Бердичівської розпочинається одразу після урочистої Служби Божої в м. Хмельницькому, в храмі Христа-Царя. Паломники вирушають в шестиденну подорож, щоб цим засвідчити свою любов та подяку Богу Творцю та поклонитися чудотворній іконі Матері Божої. По дорозі до нас завжди приєднуються інші паломники.
Кожного року паломництво носить всеукраїнський характер, в ньому беруть участь вірні з парафії усіх єпархій України. Отож з усіх сторін України: Сходу, Півдня, Півночі і Заходу вирушають у тих днях паломники: старші, середні віком, молодь, діти а навіть кількарічні малята.
Вже стало традицією, що наша молодь з Золочева кожного року вирушає пішки до Санктуарію Матері Божої Бердичівської. Їдуть до Хмельницька а потім у спільноті паломників йдуть там вже кільканадцятий раз.
На закінчення паломництва а в водночас храмового свята їде з парафіянами Золочева автобус, який привозить всіх разом кілька десять утруджених паломників до дому. Під час дороги паломники співають, моляться, діляться переживаннями за перші мозолі, але, незважаючи на це, в кінці паломництва їм завжди важко прощатися.
Перше таке паломництво відбулось ще влітку 1992 року за маршрутом Старокостянтинів – Бердичів. У наступні роки паломництво, яке завжди проходить у липні місяці, починалось у Хмельницькому ранішньою Службою Божою в храмі Христа Царя (на виставці), яку, зазвичай, очолював єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської єпархії.
Паломництво завжди розпочинається в понеділок і завершується в суботу урочистою Службою Божою на майдані біля санктуарію Матері Божої Бердичівської. Власне цьогоріч суботню Службу Божу очолив Архієпископ Багдада – Жан Слейман. Настоятель Монастиря Босих Кармелітів о. Бенедикт Крок розповів про те, що суботній візит Жана Слеймана до Бердичева – це взагалі перший його візит на Україну. І для нього є почесно взяти участь у святкуваннях, очолити урочисту суботню Службу Божу. Відомо про Багдадського архієпископа і те, що він теж є кармелітом, тобто належить до того самого Монашого Ордену, що й бердичівські священнослужителі монастиря.
У ході паломництва під час маршу священики проводять конференції, присвячені тим чи іншим питанням віри, християнської моралі та етики, різних сторін життя християнина. Склався такий звичай, що учасники паломництва – священики, що належать до тих чи інших чернечих орденів і згромаджень, а також сестри-монахині – розповідають паломникам про особливості життя й служіння своїх орденів і згромаджень. Подібною інформацією діляться з паломниками світські учасники – члени різних рухів, спільнот і згромаджень світських. Світські віруючі також розповідають про життя своїх парафій. Обов’язковими є також спільні молитви – Розарій, Коронка до Божого Милосердя, тощо. Звичайно паломники також прославляють Бога співом пісень. З цією метою видавництвом „Християнське Слово” кілька разів видавались паломницькі пісенники. Щоденно відправляється свята Літургія.
По дорозі учасники паломництва зупиняються на нічліг у Красилові, Старокостянтинові, Старому Острополі, Любарі та Іванополі. Стало традицією, що по дорозі між Старим Острополем і Любаром – на кордоні Хмельницької і Житомирської областей, який, одночасно, є кордоном Кам’янець-Подільської і Житомирської єпархій, паломників зустрічає один з єпископів Житомирської єпархії.
Кількість паломників нашої спільноти «Захід» цього року налічувала 330 чоловік. Окрім цього йшли ще більші спільноти з півдня і півночі а також із східних сторін України. Разом до Бердичева прибуло кілька тисяч вірних християн.
Гаслом XXI Всеукраїнського паломництва є «Я з вами по всі дні». Головною темою прекрасних роздумів була «Євхаристія». Адже в Євхаристії Христос є завжди з нами по всі дні…
Традиційно вже паломництво розпочалось в понеділок 15 липня о 7.00 Божою Службою в храмі Христа-Царя у Хмельницькому, куди ще заздалегідь почали прибувати прочани. Спільну молитву подяки очолив єпископ ординарій Кам’янець-Подільської Дієцезії Леон Дубравський. Разом з ним цю Службу звершували більш як двадцять священників, котрі прибули з групами своїх парафіян. На закінчення Служби єпископ Ординарій уділив благословення всім паломникам, побажавши їм доброї дороги до Матері Божої Бердичівської і доручаючи їх молитвам долю Церкви і нашої країни.
Кілька тисяч вірних з різних парафій України, а також з Санкт-Петербургу та Москви, які прибули в Бердичів, зустрілися перед Іконою Бердичівської Матері Божої під супроводом братів Ордену Капуцинів.
Крім того в паломництві йшло багато інших священиків, які служили уділяючи Таїнства Примирення, промовляючи конференції, проводячи індивідуальні духовні розмови.
Дуже ми тішилися з зустрічі і радісної присутності наших сестер монахинь Спільноти Серцанок з Золочева, котрі прислуговують у різних парафіях України. Зрозуміло, що це величезне дійство було проведено також завдяки тихому служінню тих, яких прочани бачили рідко – це і працівники кухні, і медики, і відповідальні за організацію ночлегів, і водії, а найбільше завдяки Божому Провидінню та опіці Божої Матері. Головним директором паломництва та незмінним шеф-поваром був капуцин, який намагався забезпечувати загальний порядок – це брат Леонід.
Ось так під чуйним керівництвом організаторів прочани успішно пережили ці шість днів нелегкої дороги маючи де спати, що їсти і час від часу відпочиваючи протягом щоденного відрізку шляху. Насправді великою благодаттю було те, що про всі ці земні речі дбали інші – організатори, а паломники могли відкласти всі буденні думки та турботи набік і спокійно молитися, співати, спілкуватися, а головне свідчити дорогою, що Бог, у Котрого кожний з нас вірить, є дійсно Живий, насправді воскрес і любить кожного.
Не втрачаючи жодної нагоди, проходячи через міста і села ми часто повторювали слова пісні: «На Господа мого надіюсь…», а головною ознакою доброзичливості була посмішка, жест привітання, а оскільки любов народжує любов – те саме ми отримували у відповідь. Багато людей виходили нам назустріч: деякі дивувалися, деякі посміхалися, деякі плакали, неодноразово ми почули від них слова «Хай Бог вас благословить!», «Щасливої дороги!».
Здається, що це власне і була головна мета нашого паломництва, бо прямуючи до Божої Матері пішки ми могли свідчити про нашу віру, нести добро і мир, проголошувати Боже Царство тут на землі – адже це головне завдання учнів Ісуса. Зрозуміло, оскільки ми люди, не обходилось без суперечок, без сумних моментів, коли не вистачало терпеливості до сусіда, до брата чи сестри у вірі, коли не хотілося вже йти далі.
І ось, під час останнього привалу, вже недалеко Бердичева, була можливість, щоб кожний з нас міг перепросити один одного за яке-небудь зло, міг примиритися з тим, який був поруч, щоб, як каже Ісус в Євангелії: «якщо принесеш дар твій на жертовник, і там пригадаєш, що брат твій має щось проти тебе, піди спочатку примирись з братом твоїм, а пізніше прийди й склади дар твій».
Ось так поєднані між собою і з Богом 21 липня ми дуже втомлені і в одно час дуже радісні входили у м. Бердичів, а оскільки Санктуаріум Божої Матері і монастир отців кармелітів розташовані на високій горі, ми побачили його ще здалека і вперше, ставши на коліна, привітали нашу Небесну Матінку, яка є Покровителькою цього монастиря, Київсько-Житомирської Дієцезії і всієї України, і зокрема кожного з нас. Входячи на майдан перед святинею ми не могли стримати радості, яка линула з наших сердець – труд нашої дороги вже позаду, прапори і різнокольорові хустинки мов танцювали в руках стомлених, але щасливих паломників.
Традиційно паломників вітав настоятель Санктуарію та монастиря отців кармелітів у Бердичеві о. Петро, який відмовив молитву подяки Богові за щасливе прибуття паломників до мети і покропив всіх освяченою водою. Серед присутніх на храмове свято прибув також Львівський Митрополит Архієпископ Мєчислав Мокшицький, котрий співслужив урочисте дійство Євхаристії під супроводом Ординарія Київсько-Житомирської Дієцезії Його Преоблаженства єпископа Петра Мальчука.
Найбільш очікуваним моментом, була можливість зайти до храму, де зустріла нас сама Божа Матір Бердичівська, до
Якої ми власне і йшли ці довгі майже 200 кілометрів. В декількох хвилинах мовчання, ставши на коліна, кожний з нас довірив Марії все те, що ніс в своєму серці, що турбувало його, що він хотів би доручити Небесній Діві, Її материнській опіці.
Ми в свою чергу дякували Богові за успішне закінчення «21 Всеукраїнського Паломництва»,
за прекрасні реколекції в дорозі,
за прекрасний час особистого перебування з Богом,
за Божу турботу про нас у житті, а особливо у ці дні паломництва.
Ця пригода з Богом є незабутнім досвідченням Божої любові і ласки, яку Він дає дуже щедро.
Щиро запрошуємо всіх бажаючих християн на наступний рік
до участі у цьому Всеукраїнському Паломництві до Бердичева.
Запрошуємо до участі в цій прекрасній і неповторній пригоді і події віри!
Старша паломництва з Золочева
Юлія Демчур
