З села в місто

Від географічного розташування Золочева залежав розвиток подій і господарства в ньому. Через Золочівську землю проходив шлях татарських орд на Львів і далі на захід, напади яких любили відбуватись досить часто. Ті війни паралізували до певної міри економічний розвиток не тільки околиці, а й краю в цілому.

Ординці, які з’являлися досить часто, ділилися на групи і несподіваними набігами на села грабували, палили, брали ясир, вбивали непокірних.

Таке творилося і на збаражсько-волинському шляху, де ще й по сьогодні залишилась в народі назва ординських шляхів – «шляхи».

Але життя продовжувалось завдяки наполеглевій праці людей, які залишилися. Надто глибокою і міцною була прив’язаність людей до рідної землі, де народилися і жили.

З XV ст. землі Червоної Русі (така булла назва галицьких земель) все більше заселялись. Множились дороги, на яких з’являлись чумаки, купці з Литви і Волині, що їхали з Прикарпаття, до коломийських та долинських шахт. Одна з доріг, що йшла зі Львова через Глиняни на Волинь, розгалужувалась        в Золочеві на два напрямки – один на Вишнівчик, а другий до Тернополя. Цей торговий рух використали Сененські. Вони почали вимагати від людей плату за проїзд. 1469 році в Золочеві ніби скасували цю плату, але це беззаконня продовжувалось і далі (незважаючи на урядовий церкуляр). Пізніше цим займалися євреї, з певною вигодою для урядових кіл. Золочів розбудовується, збільшується кількість населення, але ще деякий час вважається великим селом і переходить у власність від Яна Сененського до Павла Сененського під час розподілу маєтків. Називав себе новий власник Павлом з Олеська і Золочева. На урядовій службі він займав посаду Львівського підкомірного. Традиція, що золочівські маєтки були королівськими, вже зовсім зникла.

І Золочів, і Олеськ стали спадкоємцями після виплати грошових сум. Сененські вміло господарюють, збагачуються, але не дуже охоче платять податки – «подимне» у державну казну. Згідно привілею від 1441 р. Сененські, отримавши право на заснування міста, надають Золочеву – селу статус міста.

Збільшується кількість купців і ремісників, розвивається торгівля. Створює Павло Сененський господарський центр на схрещені доріг у Золочеві. В судових актах, датованих жовтнем 1493 р., знаходимо документи, які вказують, що місто є митною станцією, дорожним пунктом. А в 1523 р. Золочеву надається німецьке, тобто Магдебурське право, що надає місту вищого ступення господарської та адміністративної ієрархії.

Золочів раніше одержав Магдебурське право, ніж Жвква (1598), Сасів (1615), Топорів (1603), Тернопіль (1540), Зборів (кінець XVІ ст.), Бережани (1530), Броди (1584), Станіслав (1673).

В ті часи доля не жаліла міста у військовому відношені. Часті набіги татарських ординців приносили багато лиха. Кінець XV і все XVІ ст. позначилися частими набігами вохолів і турків на ці землі.