Вона його кохала
Він її любив
Та мить все обірвала
Уламок поцілИв
Не стало більше сонця
Лиш темрява одна
Вдивляється в віконце
І Смуток й самота.
Життя й далі буяє,
Та в серці печаль.
Вже більше не співає
Душа…чорна вуаль.
Потрібно трохи часу,
Але його нема…
Немає більше сонця
Лиш ніченька одна.
Потрібен поштовх,сила
Щоби із місця встать
Потрібне лиш бажання
Щоб жити і кохать
Вона його кохала,
А він її любив.
Тоді вона не знала….
Що сон її зморив….
Що в ньому пережила
Розлуку і печаль…
Війна…вона іще не жила ..
Й не біла вже вуаль….
І.Весна 30.06-01.07.2022р.
