Сьогодні два роки від того дня, як Небесне Воїнство поповнилося ще одним Ангелом – Романом Приймою, з позивним «Пріма».
Відданий син України, відважний воїн, вірний побратим і друг, Роман віддав своє життя в бою за незалежність рідної Неньки-України, за мирне небо над рідними, знайомими й усіма українцями.
Прийма Роман Васильович народився і виріс у м. Золочів, закінчив Золочівську середню школу №4, а згодом – Золочівський професійний ліцей.
Роман був товариським, щирим, завжди готовим прийти на допомогу.
Із перших днів російського вторгнення за покликом серця вступив до лав Сил територіальної оборони Збройних Сил України у м. Золочів і пройшов підготовку до бойових завдань. Разом із побратимами захищав територіальну цілісність рідної держави на Луганському та Донецькому напрямках. Роман Прийма загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Луганської області.
Він любив життя, любив Україну, мав багато планів: як із побратимами здобудуть перемогу, як вшанують пам’ять бойових друзів, які не дочекалися того дня, як відбудовуватимуть Україну і як житимуть під мирним небом незалежної держави.
Романа не вистачає всім: рідним, друзям, побратимам. Страшна війна обірвала молоде життя в розквіті сил. Перестало битися серце відчайдушного натхненника, який підбадьорював усіх, переконуючи:
«Хлопці, прорвемося, вистоїмо, переможемо ворога й заживемо в мирі! Бо хто, як не ми?! Бо коли, як не зараз?! За Україну – до кінця!»
Роман назавжди залишиться в нашій пам’яті та наших серцях незламним Воїном, який загинув за незалежність України та за нас із вами, щоб ми могли жити вільними і щасливими на своїй землі.
Герої не вмирають! Світла та вічна пам’ять…
