Напруга не спадає. Ми пересичені негативними новинами, ми в очікуванні. Маємо зовнішнього ворога, який ще вчора називався братом. Також маємо не менш підступних внутрішніх ворогів – це наші розчарування, зневіра, лінощі. Стало зрозуміло, що модель – вибрали доброго гетьмана і він про нас подбає – не спрацьовує. Треба самим починати про себе дбати. Активність громадськості і є продовженням Євромайдану. Це не просто, але у нас немає вибору.
Не так важливо хто саме сидить у владному кріслі, важливіше як ми, громада, його контролюємо.
Візьмемо банальний випадок. Державний службовець у робочий час на службовій машині приїхав з водієм додому підстригати газон . Варіанти реакції. Перший. Ви спостерігаєте за дійством крізь вікно, обурливо обговорюєте це з домашніми, телефонуєте сусідам, що обурюються за вікном напроти , тепер вже разом бідкаєтеся, що нічого не змінюється, даремно люди гинули. Наостанок відкриваєте вікно і гукаєте :« Іване Івановичу, дай Боже щастя» , бо так прийнято у нас.
Варіант другий. Відразу відкриваєте вікно: « Іване Івановичу, рахую неприпустимим таке використання вашого робочого часу, я плачу податки, з яких формується ваша зарплатня, тому повертайтеся на роботу і виконуйте те, на що ми , громада, вас найняли».
Кілька слів про переживання. Перший варіант поведінки є совковим, це варіант з минулого. Ви незадоволені собою , почуваєте себе приниженим, обдуреним, злість роз’їдає вас зсередини, страждаєте від безпорадності, вам зле від того , що змовчали, що забракло сміливості виказати свої думки . Ви в позиції маленької людини, від якої нічого не залежить.
Другий варіант – європейський, варіант майбутнього. Така поведінка підсилює вашу значущість, піднімає самооцінку, підвищує рівень внутрішньої свободи. Іван Іванович може зігнорувати вашу репліку, та це тільки початок. Для вас головне , що ви повелися з гідністю, пересилили свій страх, переступили через стереотипи. Така поведінка є способом адаптації до стресу, в якому ми всі знаходимося. Вам стане легше вже від того , що перестанете рахувати себе гвинтиком системи, а почнете відчувати себе повноцінним членом громади, учасником історії. Іван Іванович має знати, що сусіди не будуть мовчати, коли він зловживатиме службовим становищем. Так формується громадська думка. Так працює демократія. Успіху всім нам!
Психолог Тереза Гевко
