Возницький Борис Григорович – Герой України, почесний громадянин Золочівського району, мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв.
Народився 16 квітня 1926 року у селі Ульбарів, Волинського воєводства — тепер Дубенський район, Рівненська область. † 23 травня 2012 року, загинув у автокатастрофі між селами Куровичі та Печенія Золочівського району Львівської області.
Під час Другої світової війни служив у штрафній роті радянської армії, зв’язковий Української Повстанської Армії (УПА). Був студентом училища імені Труша, навчався у Ленінградській академії мистецтв (факультет історії мистецтв).
1960–1962 — заступник директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом призначений на посаду директора Львівської картинної галереї.
Організатор численних історико-художніх виставок, у тому числі великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» (2003), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розпяття» (до 2000-річчя від народження Христа); був популятизатором спадщини Іоана Георга Пінзеля. Був ініціатором створення музеїв першодрукаря Івана Федорова, музею-садиби «Русалки Дністрової», створив туристичний маршрут «Золота підкова», до якого входять Олеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки.
Його життєвим кредом було «Збереження національної спадщини».
Все його життя, героїчна праця була спрямовані на піднесення української культури, зокрема у Золочівському районі, його особистість та справа є досконалим прикладом того, як просочена незвиклим запалом, ґрунтовними знаннями та незломним гартом духу визначна особа спроможна звершити гігантську працю, його образ славнозвісного і невтомного майстра – Майстра Часу – промовлятиме до нас, його сучасників, друзів, учнів, проглядаючи з брами кожного відбудованого замку, кожної реставрованої картини, кожної сторінки збереженого Ним рукопису.
За визначний внесок у національне відродження України, багаторічну подвижницьку діяльність на ниві збереження та популяризації духовної спадщини українського народу, особисті заслуги у розвитку музейної справи нагороджений:
- лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990)
- Почесна відзнака Президента України (1996)
- орден «За заслуги» II ст. (2001)
- найвища відзнака Польщі — орден «Командора» (2003)
- доктор honoris causa Варшавської академії мистецтв (2004)
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 травня 2005)
- відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (2010)
- відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)
- лауреат всеукраїнської премії «Визнання»
- почесний, дійсний член Академії мистецтв України
