Вознесіння Господнє

Свято Вознесіння Господнього належить до числа найбільших дванадцяти свят у церковному році і безпосередньо пов’язане зі святом Воскресіння Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня, бо через сорок днів Ісус Христос вознісся на небо і сів праворуч Отця.

У день свята Церква згадує євангельські події, пов’язані з останнім моментом перебування Христа на землі після Його Воскресіння. Наближалося свято єврейської П’ятдесятниці, і учні Христа повернулися з Галілеї до Єрусалима. Як свідчить євангельський переказ, упродовж сорока днів після Воскресіння Христос не раз являвся апостолам, навчаючи їх. На сороковий день Він востаннє з’явився апостолам, пообіцявши, що скоро зійде на землю Святий Дух. Потім Спаситель вивів своїх учнів з Єрусалима на Єлеонську гору, благословив їх, піднімаючись у небо, і зник за хмарами.

Спаситель готував учнів до свого відходу: з’являвся, а потім покидав їх. Таким чином утверджував і переконував їх, що Він про них пам’ятає та піклується. Учні поклонилися Боголюдині, яка підносилася до Отця, і «повернулися до Єрусалима з радістю великою».

Церква вчить, що Вознесінням завершилося земне служіння Ісуса Христа. Він у своїй особі підніс людську природу до престолу Бога-Отця і «приготував єство людини до прийняття Святого Духа».

Вважалося, що на Вознесіння, яке подекуди в народі називають Вшестям, найкраще росте будь-яке зело. Чи у полі, чи в лісі, чи в саду “все зноситься від землі до неба”. Щоб не заважати його благословенному буянню, селяни у цей день не працювали, а лишень посилали молитву Творцеві.

У деяких регіонах України цього дня господині випікали спеціальне обрядове печиво “Христові драбинки” – “щоб було легше Христові вилізти на небо”. Був звичай нести “драбинки” на могилки і поминати небіжчиків. Випікали й поминальні паски та фарбували крашанки, але їх вже не освячували в церкві. Подекуди смажили тонкі млинці із пшоняного борошна. Називалися вони “божими онучами”. За народним повір’ям, “божими онучами”, якщо їх напекти вдосталь, Господь обгортає ноги, і тоді йому “не мулько” добиратися драбиною до неба.

За народними прикметами, гарна погода на Вознесіння віщує добрий врожай, а сльота – недорід. На таке велике свято негоже було братися за важку роботу, тому селяни родинами йшли в поле оглядати посіви, бо “жито під цю пору вже колос викидає”. У поляків про Вознесіння є таке жартівливе прислів’я: “Бог – у небо, хробак – у м’ясо, а чорт – у бабу”.

Джерело: ВЗ.