Від цих виборів хочу одного: щоб Україна вистояла – Мирослава Бабінська

Незабаром Україна вийде на фінішну пряму виборчих перегонів. Теперішні позачергові вибори відбуваються у незручний час відпусток, заробітків, відсутності виборців за місцем проживання. Основний вантаж відповідальності лягає на плечі тих, хто залишиться вдома. Без перебільшення скажу, що ці вибори до парламенту можуть стати доленосними як в позитивному, так і в негативному плані. Багато чесних людей, патріотів вирішили поборотися за місце у Верховній Раді з метою змінити країну на краще. Водночас багато українофобів і запроданців теж вирушили на вибори. Загроза російського реваншу дуже реальна. Східні області, як завжди, підтримають «своїх», цілими заводами і шахтами дружно підуть віддавати голоси за «рускій мір», і це сумно.
Протистояти путінським впливам в українській політиці можуть лише українські націоналісти. Ми чомусь соромимося визнавати себе націоналістами. Німець може бути націоналістом, поляк може, француз може, а українець – ні, бо одразу – «фашист». Ось такі наслідки багатовікової московської окупації пожинаємо нині.
В Україні – війна, яка досі не названа війною. Ворог наступає ззовні і зсередини. Іноді здається, що більшість вже звикла до цього. Мене запитують на зустрічах: чому у мене така скромна агітація, чому не запрошую артистів, не роблю концертів? За мною нема грошових мішків Коломойського чи Пінчука. Є українська ідея, якої дотримуюся попри моду на нові політичні проекти. Чорно-біла газета, вузенька агітка з фотографією і декілька розклеєних плакатів – те, що ми даємо виборцю для знайомства з кандидатом. А решта – особисті зустрічі, розмови, дискусії, обмін думками. Це безцінний досвід для мене, за який дякую своїм землякам.
Я починаю ранок з огляду новин в інтернеті: один загиблий – троє поранених, два загиблих – п’ятеро поранених… Співаємо? Робимо шоу? Я люблю хорошу музику, нових талановитих виконавців. Але повинно бути відчуття моменту, зрештою, почуття міри.
Віднедавна бачу порвану і знищену свою передвиборну агітацію. Для декого не існує моральних бар’єрів для досягнення мети. Замість того, щоб розповідати про власні здобутки, людина чинить протиправні дії. Це спосіб залякування? А далі що? Будете фізично знищувати? Розчарую вас, хлопці: не боюся. Я бачила війну. Для мене виборами життя не закінчується. Я робитиму свою роботу завжди. А ваші дії означають, що у мене хороші шанси на перемогу.
Від цих виборів хочу одного: щоб Україна вистояла. Слава Україні!
Мирослава Бабінська