Вертеп та коляда – традиція Різдва

Яке Різдво без Української колядки та вертепу? На Різдво в кожному домі колядують, адже «нова радість стала» – Христос народився,  Славіте його! Коли уся родина зібралася за святковим столом від хати до хати іде вертеп, лунає  веселий гомін коляди!
Перша письмова згадка про вертеп датується 1666 роком. Найбільш поширилися вертепні вистави в другій половині 18 століття. Вертепники йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події, або  збереження національних традицій. У першій половині 19 століття вертепи, як масове побутове явище, поступово зникають, залишившись лише в побуті українських селян Східної Галичини. До сьогодні вертеп зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику.

В сюжеті різдвяних вертепів цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос, претендент на його престол. Бажаючи позбутися суперника, він кличе воїна і наказує йому побити всіх вифлеємських дітей віком від 2 років і молодше. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорт тягне його в пекло. Жартівливим епізодом у вертепі завжди є жид та його дружина Сура.

Ось приклад сценарію Різдвяного вертепу.

РІЗДВЯНИЙ ВЕРТЕП
Пастушки: Хай радість буде в вашій хаті!
На хвильку просим нас прийняти,
Пригода дивна нині стала:
У небі зірка засіяла.
Позолотила доли, гори,
Ліси, далекії простори,
Новину дивну сповістила
Марія сина породила.
Весь світ нині звеселився,
Бо Син Божий народився,
І Ви, браття, звеселіться,
Рожденному поклоніться.
До вертепу поспішайте,
Сина Божого вітайте,
І всім людям говоріть,
Що Христос прийшов на світ!

АНГЕЛ:
Під вашу стріху, у вашу хатину,
Несемо нині веселу новину,
Що в Вифлеємі Христос родився,
З Діви Марії нам воплотився.
Пророче слово сповнилося нині,
Що в Вифлеємі – в бідній яскині,
В яслах убогих, з зимна дрижучи,
Спочив на сіні Цар всемогучий.

Коляда: “Нова радість”
Жид:
Ішвай нокі у вас поріг високий,
Я завітав до вас у самий вільний час,
Бачу тут нівроку весело у вас,
Може шось купуєм, може шось тургаєм,
А як треба то продам, маю добрий крам.

Пастушки: Ми не міняємо, і не торгуємо,
І тебе, жиде, не потребуємо.
Ми нині Месію вітаєм.
Він бо прийшов не з шинку, а з неба.

Жид:
Що хлоп має із Месії?
Хлоп най оре, хлоп най сіє.
Хлоп най вчиться молотити,
І до жида все зносити.

Сура: Мошку, хлопи подуріли:
Вже не сіют і не косят,
А спасення в Бога просят.
Жид: Ой панов’є, дармо ждати –
Прийде Ірод: всіх за ґрати.

Пастушок 2: Гей, спровадьте жидів з хати,
Ми не хочем торгувати.

Жид: Що?! Жида з хати виганяти,
Мошка в плечі випихати?
Щоб до вас Біда прийшла,
Щоб вам Циган коні вкрав,
Щоб вас Чорт у пекло взяв!

Чорт: Хто мене тут поминає,
Хто мене не забуває?
Там де бійки, сварки, крики,
Там мої грають музики!
Де нишпорять шахраї,
Там товариші мої.
А де всякі чарівниці.
Там мої рідні сестриці.
Бо я жвавий і моторний,
Тілько що я трохи чорний.
Тому й ім’я таке маю —
Чортом мене називають.
Жиді Сура: Ану розійдіться Ірод іде
Ірод:
От ви, кляті, де сховались?
Ледве я вас розшукав.
Де родився ваш Месія –
І владика, і надія?
Де родився цар той новий,
Що на мене зазіхав?
Моє військо все на чатах,
Аби Месію протяти
Оцим мечем гострим з сталі,
Щоб не йшов він у світ далі.
Ангел:
Що затіяв ти, лукавий?
Знає світ, що ти не правий.
Ти замислив Христа вбити?
То тепер тобі не жити!
Кару Божу я зсилаю
Смерть на тебе посилаю.
ІРОД:
Я – цар Ірод, Смерте мила,
Ти завжди мені служила
І косила ворогів –
Всіх, кого я повелів.
СМЕРТЬ:
А кого тепер скосити?
ІРОД:
З них ніхто не сміє жити,
А крім того,
Бога ще скоси малого,
Що в вертепі народився
І на трон мій напосівся.
СМЕРТЬ:
Ні, не буде цього, царю,
Я косою їх не вдарю.
Те мале Дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе прийшла убити.
Iрод:
О Смерте, Смерте моя мила!
Зостав мене, я жити хочу –
Усю тебе я озолочу!
Смерть: Вiд мене не вiдкупишся ти злотом,
вражий сину, – пiшли зi мною в домовину!
Чорт: Ходім, ходім, мiй любий царю,
тебе в смолi я покупаю!
Пішли зі мною в пекло,
там нам буде тепло!
Будеш ти смолу возити ,
Смолу їсти ,смолу пити
А попавши в мої руки,
Ти зазнаєш важкі муки
Коляда: “Бог ся рождає”
Жидiвка:
А ходімо, добрі люди?
Може в корчмі ліпше буде?
Є в нас шинка і ковбаси,
Водка, піво, ананаси
І стріптіз і караоке
От меня мужчини в шоке!

Ангел: Мовчи, суро.
Ми не прийшли тут сумувати,
А Месію прославляти.
Бог мене сюди послав,
Щоб я всіх охороняв.
Стеріг і в хаті, і на полі
Людей від всякої недолі.
Хто горілку не буде пити,
Бари буде обминати,
Жінку, дітей, шанувати,
Той завжди щасливий буде
Й шанувати будуть люди.

Жид:Чуєш, що воно сказало?
Щоб хлоп пити перестало!
А як хлоп не буде пити,
То з чого жид бідний має жити?
Чорт: Не журися, любий свате,
Я буду людей цькувати,
Щоб на нашу йшли дорогу,
Менше щоб молились Богу,
Один одного щоб били,
Добре щоб горілку пили,
Отоді ми будем жили.
Пастух: Достить, жиде вже брехати, тумани пускати,
Мусиш на наше свято хоч раз заколядувати.
Коляда: “Во вифлиємі”
Пастушки: А на цьому господарі будемо прощатись, а за нашу коляду треба щось подати.
Ангел: Господарі прощавайте і в гаразді проживайте, хай вас Бог охороняє , Ісус здоров’я посилає.
Жид:
Колядую вам як жид:
Хай ся грiш у вас держит,
Най від вас уся біда біжить.
Най сі доє молоко
Від корови й від бико,
Хай ся кури вам несут, хай яйце знесе когут.
А за тую коляду – дайте щось,
бо я вже йду.
Сура: Я вам кажу як жидівка, хай буде у вас горілка, як горілки в вас нема, то купіть собі вина.

Залишити відповідь

Next Post

Різдво мого серця (відео)

Запрошуємо до перегляду вистави “Різдво мого серця”. Театр “Крила”Ролі виконували:Син — Тарас ЯрішДонька — Марта МельникАнгел — Наталія ГевкоМама — Уляна РоманишинТато — Володимир ХомичКоляда “Пане, пане-господарю”: виконує Зоряна Ковалишин.Автор сценарію — Наталія Гевко.Відео та монтаж — студія “Квест”.ГО “Золочів.нет” – 2021. Поділіться цим у соцмережах:
Різдво мого серця