Верхобуж

Село Верхобуж належить до Колтівської сільської ради, Золочівського району, Львівської області, що розташувалось на північний схід за 22 км від міста Золочева на висоті 340 м над рівнем моря. Площа – 1992 м2 На даний час село нараховує 167 дворів, де проживає 428 чоловік.

Село розкинулось на горбистій місцевості лісостепової зони. Зі сходу оточене мальовничими буковими лісами, один з таких лісових масивів перетворено у заповідну зону “Бук в околицях Верхобужа” та “Модриновий гай”, а з півночі проходить великий вододіл, що ділить басейни Балтійського і Чорного морів.

В урочищі “Довжок” ростуть рідкісні види рослинності – давній релікт і ензем, що занесені в червону книгу: підсніжники білі, сон-трава, котячі лапки та ряд інших. В лісах водяться олені, муфлони, дикі кабани, козулі, які перебувають під охороною ТзОВ “Надбужжя”.
За переказами, село виникло після набігу монголо-татар на чолі з Ханом Батиєм у ХІІІ столітті. Про сиву давнину села свідчить старий дерев’яний храм, який перенесений з гори “Збіч” у 1730 році. Храм Успіння Пресвятої Богородиці – шедевр української дерев’яної архітектури. Український гетьман Богдан Хмельницький, прямуючи у Берестечко, відвідував цю унікальну споруду.
Назва села пов’язана з річкою Буг, що витікає з джерела біля підніжжя східної височини.
За роки Австро-Угорищини в лісі була збудована вузьколійна залізниця із станцією в селі Верхобуж, по якій звозили лісоматеріали. Після першої світової війни вузькоколійну залізницю зруйнували, а в лісі залишились тільки написи, що нагадують про колію.
Біля підніжжя Східної височини б’є джерело, з якого бере початок річка Західний Буг. Джерело оточено бетонною стіною, що пульсує холодною, кришталево-чистою і цілющою водою, а через декілька десятків метрів вода стрімко спадає з обриву і водоспадом, творить молочно-білий пінистий потік, що несе свої води через територію України, Білорусії, Польщі і вливає їх у Балтійське море.
Вздовж берегів річки, по горбах, причепурились невеликі сільські хати з вузькими вуличками, що потопають літом у цвітінні квітів. До кожної оселі прокладений місток. На цій землі, наче, зупинився час… зелень верболозу довгими косами впивається чистою водою, творячи живі коридори через місток, а вздовж річки біля берегів гордо стоять відра і банки з молоком … охолоджуються…
Що не двір – то червоний кущ калини, а весною цвітуть білим цвітом вишні, черешні і співають в садах солов’ї…
Тепла течія річки Західний Буг творить особливу казкову картину в зимові засніжені і морозні дні. Кругом біла пухнаста пелена, а вздовж берегів річки зелена-зелена трава, дзвінкий водоспад та стелений туман над рікою.

verhobuzh_2_2
Тут бере свій початок Західний Буг, і, здолавши тисячі кілометрів на північний захід, Віслою вливає свої води у Балтійське море
Природні умови давали всі можливості жителям с.Верхобуж будувати млини. Як згадують старожили, колись у Верхобужі було аж 7 млинів. День і ніч вода крутила дерев’яні колеса, даючи жителям навколишніх сіл муку. У 60-х роках працювала збудована мінігідроелектростанція, яка забезпечувала село світлом. Слава про млини котилась далеко за межі села. Але на сьогоднішній час жоден з водяних млинів не зберігся.
З 1925 року у селі була бібліотека, яку називали хатою-читальнею. Бібліотека нараховувала приблизно 300-400 примірників книг, і щоб користуватись її фондом необхідно було стати членом освіти і платити внески. Саме за рахунок цих внесків існувала бібліотека.
Біля храму є могила жертвам Другої світової війни. Саме в цей період, на території села, діяв Самооборонний кущовий відділ борців за незалежність України. Поблизу храму, в одній із сільських хат, діяла штаб-криївка, яку в 1947 році викрили більшовики, але воїни УПА мужньо стояли до кінця і ніхто з них не віддався живим в руки ворога. З піснею на устах “Ще не вмерла Україна” воїни героїчно загинули. Серед них, жителі села: В.Дзюмак, М.Красносельський, Р.Микитович, П.Якимів, В.Михайлинин. Вшановуючи їх пам’ять, на цьому місці, зведено символічну могилу “Борцям за волю України”.
У Верхобужі народився і виріс поет, композитор і виконавець власних пісень Теодор Кукуруза. Природа рідного краю, полонила серце молодого юнака. Року 1976 Т.Кукуруза створює вокально-інструментальний ансамбль “Джерела Бугу” при Народному домі с.Верхобуж. Зараз у його доробку понад 300 пісень. Тематика його творчості – щира синівська любов до отчого краю, материнської колискової, мудрого батьківського слова, та тривога за долю України. Його пісні рвуться у світи, як води Західного Бугу.
Той, хто хоч раз побував біля джерел Західного Бугу не зможе забути дивовижної симфонії звуків водоспаду.
Саме тут, у чарівному куточку Верхобужа, на горі “Збіч” 28-31 серпня 2008 року проходитиме I-й Міжнародний Екологічний Етнофестиваль “Чисті Джерела Бугу”.
Щиро запрошуємо на етнофестиваль!

За матеріалами сайту: Чисті джерела Бугу

Залишити відповідь