Безперечно, в історії України велика роль належить саме жінкам. Ще з давніх часів Київської Русі нам добре всім відоме ім’я Княгині Ольги – першої жінки, що прийняла християнство. Довго можемо говорити про видатних майстринь пера та слова – Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Марка Вовчка, Ліну Костенко, про чарівний голос всесвітньо відомої оперної співачки – Соломії Крушельницької, варто згадати і про талановиту художницю – Катерину Білокур… Всі вони й багато інших представниць жіноцтва зробили велетенський внесок не лише до української, а й світової культури. В один ряд з ними слід поставити видатну поетесу, підпільного діяча Організації українських націоналістів, видатну патріотку своєї держави Олену Телігу…
Ім’я цієї жінки, мабуть, таки мало відоме більшості українців. Проте її життєвий шлях, героїчна смерть, сила духу, незламність та нескореність справді відкривають перед нами ще одну непересічну особистість, віддану патріотку, що боролась за майбутнє української нації. Можна тільки дивуватись, як в одній людині сплелися безмежна жіночність, краса, розум, талант, беззастережна хоробрість…
Під керівництвом вчителя української мови і літератури Ковалик Наталії Юріївни та за участі ліцеїстів Золочівського економічного ліцею: Канюки Т., Воронкевич Ю., Терепи Х., Чухи М., Шемечко Ю., Гавари В., Ліщука Н., Сенчук Л., 22 лютого у його стінах відбувся вечір-реківієм «Перерваний політ», присвячений Олені Телізі. У віршах, прозових творах, листах, у спогадах сучасників, друзів, у фотографіях та інших документах – саме такою постала перед нами ця видатна поетеса.
Тиша у залі…Горить яскравим полум’ям свічка пам’яті на столі, поряд портрет густоволосої , з темно-зеленавими очима та вольовими устами жінки…
«Усе-лише не це! Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,
Думки, мов не роздмухані вогні,
Бажання – в запрошених оковах…»
Такими поетичними рядками, що надзвичайно прозоро дають нам змогу простежити характер поетеси і розпочався вечір. Звичайно, непросте життя Олени Теліги викликає захоплення в кожного, кому дорогі незалежна українська держава, і ті хто віддав за неї своє життя. Народилась Олена 21 липня 1906 року в Еллінському під Москвою. Зростала в достатках, під опікою гувернантки, яка навчала її німецької, французької та російської мов. Ними володіла досить добре, а от української не знала і не усвідомлювала себе українкою, за що пізніше не раз дорікала своїм батькам. Переїзд до Києва у 1918 році, відсутність засобів існування, а згодом і до Чехословаччини, у містечко Подєбради, що у 20-х роках було осередком культурного життя української еміграції, палке кохання до Михайла Теліги та й саме оточення українців – все це перетворило ще нещодавно російськомовну панночку Лєну Шульгенову на віддану патріотку Олену Телігу.З -під пера творились все нові і нові поетичні рядки українською. Олена ставала відомою все ширшому колу читачів…Писала не лише про сповнені болем і рішучістю моменти, що закликали ставати до боротьби, не здаватись ворогам, а й про глибокі інтимні переживання. Саме ці рядки присвятила поетеса своєму чоловікові.
«Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі,
В день такий віддатись поцілункам,
В день такий – цілим натхненням жить…»
Тиша панує у залі. На столі яскравим полум’ям горить свічка…Із портрету, вічним проникливим поглядом споглядає Олена Теліга. Вона ж бо давно, ще тоді, знала про свою «гарячу смерть, не зимне умирання», яку напророкувала собі ще в юності, а в поезії «Поворот» передбачила своє повернення на Україну в деталях. Таким даром передбачення володіють лише талановиті поети. Незважаючи на численні відмовляння друзів 22 червня 1941 року, разом із Уласом Самчуком поетеса повертається на батьківщину. Занедбані села, арешти, допити, Сибір…За радістю і захватом прийшов гострий біль від побаченого і почутого.
«Коли я не повернусь, то не забувайте про мене, коли я загину, то знайте, що свій обов’язок я сповнила до кінця» – саме такими були останні слова поетеси,що 9 лютого 1942 року прямувала до Спілки українських письменників…
22 лютого 1942 року усіх арештованих національно свідомих українських інтелігентів було розстріляно в Бабиному Яру. Серед них Олена Теліга, поетеса і патріотка, яка пішла молодою у вічність, щоб назавжди залишитись у вдячній пам’яті українського народу.
Тиша панує у залі…Догорає все ще яскравим полум’ям свічка, проте не наша пам’ять, пам’ять про героїв, що загинули в ім’я незалежної України, пам’ ять про сильну духом жінку – Олену Телігу…
Соломія Кулішко
