Вечір пам’яті «Недоспівана пісня» у Золочівському замку

1 липня 2018 року у Золочівському замку відбувся вечір  «Недоспівана пісня» приурочений пам’яті людей, що загинули від рук московських катів у 1941 році.

Довідково: У вересні 1939 так звані визволителі прийшли на наші землі. Їх навіть зустрічали з квітами. Сподівалися на краще, тішилися навіть копійками, де були написи кирилицею. Та дуже скоро нова влада показала своє істинне лице.

26 червня 1941 року обласний прокурор Харитонов санкціонував розстріл всіх в’язнів чотирьох тюрем Львова. Вирок виніс помічник начальника обласного УНКВД Ступницький. Тюрмою №3 міста Львова був Золочівський замок.
Пекельний механізм, який розкручувався десятиліттями зупинити було нелегко. Попри смертельну небезпеку потрапити в німецьку окупацію, НКВДисти і далі продовжували арешти. Так, Яроша Олексія з Поморян заарештували 24 червня, а 25 червня його привезли до Золочівського замку.
У Золочівському замку встигли знищити майже всіх. Проте їх не розстріляли. Перед смертю їх жорстоко катували. Напевно, просто позбавити людину життя розстрілявши, катам-нелюдам було незвично. Всі заарештовані пройшли через слідчу кімнату у надбрамному корпусі, під вікнами якого були приготовані ями, куди і викидали тіла. Останню партію невідомо з яких причин – може не встигали, а може ями були замалі, вивели з замку і повели на схід. По дорозі колону почали бомбити німецькі літаки і колона розбіглася. Лише декілька людей сховалися і не потрапили знову до колони. Коли один із них, мешканець Золочева Володимир Баник повернувся назад, то у Золочеві вже були німці. Його взяли помилково як єврея і привели на замок. Там саме організовували розкопки ям з в’язнями. Його ледь не розстріляли, як єврея. Але хтось засвідчив, що він не єврей. Він до кінця життя не зміг забути пережитого у той страшний час і про ці події розповідав немов у екстазі.
Окупаційна влада організувала ексгумаційні роботи. Вони готували тюрму для своїх потреб, а ще дістали пропагандистський матеріал.
А для жителів Золочева і околиць це були найчорніші дні. Своїх рідних, нашвидкуруч засипаних землею впізнавали за особливими прикметами, за одягом, за речами…

Залишити відповідь