На Запоріжжі знято художній фільм “Козацькі байки” (відео)

kozatskiАнтон Жадько: “Кіно — це саме те, що мені потрібно і що я так довго шукав”…

Фільм режисера Антона Жадько «Козацькі байки» виграв Гран-прі на ювілейному кінофестивалі “Запорізька Сінерама” та приз глядацьких симпатій. Фільм вже показують глядачам на українських кінофестивалях, але планується, що після фестивального життя він буде у вільному доступі в мережі YouTube.

Сюжет стрічки в назві – троє козаків сидять біля багаття, смакують юшку і травлять байки. Знімали 6 днів протягом трьох місяців.

Пропонуємо Вашій увазі тизер 22-хвилинного фільму:



Жадько Антон Віталійович – український режисер і фільммейкер. Народився 15 лютого 1982 року в м. Запоріжжя. Має вищу економічну освіту. З 2007 року займається режисурою, сценарною і операторською майстерністю. Є співзасновником першої Запорізької кіношколи. Зняв ряд документальних фільмів, передач, музичних кліпів, короткометражних ігрових фільмів:

– музичні кліпи 2008 – 2013 рр.;
– цикл музичних передач «D-Drive с Антоном DragonT Павленко» 2008 – 2010 рр.;
– цикл передач МОДА-БАР – 2010-2011 рр.;
– документальний фільм «Зона смерті» – 2008 р.;
– документальний фільм “Про-Рок 2009″ – 2009 рр.;
– документальний фільм «Глобал-Іст 2010» – 2010р.;
– короткометражний фільм «Алло» – 2011 р.;
– короткометражний фільм «Зіпсований телефон» – 2012р.;
– короткометражний фільм «Вікно» – 2012 р.;

– короткометражний фільм «Козацькі байки» – 2013 р.;
– 5-й епізод для повнометражного фільму «Игры в темноте» (Росія) – 2013р.

Байка від мене) – Казали старі люди, що запорожців нам сам Господь послав. Побачив Всевишній як татари Україну плюндрують, пожалів людей і направив частину янголів – воїнів, щоб народ вберегти. Сіли вони за порогами і почали татарам перешкоду робити, аби геть українців не знищили.
Від тих янголів – воїнів і пішло славне Військо Запорізьке. Вони і віру боронили і людей захищали. Славні лицарі були, нікого не боялись, і коли нападав хто, то усім відсіч давали. А як розіб’ють ворогів, то до церкви йшли. У них і церкви були свої, і монастирі. Набожні були як ніхто. За це і любив їх Всевишній. І коли помирав запорожець, то одразу на небо потрапляв. Старі – до раю, а молодих до янгольського війська направляли. Така вже в них доля була, вони і після смерті з Сатаною боролися.
А серед усіх святих найбільше Божу Мати шанували. І вона запорожців не забувала, допомагала завжди. Тому і непереможні були. Ну як таких перемогти, коли за них і Бог, і Божа Мати!…

Джерело: Стожари