Усі дороги ведуть у храм

«Не хлібом єдиним живе людина». Скільки разів кожен із нас чув ці слова! І щоразу переконуєшся в їхній абсолютній істинності. Особливо тоді, коли вдається душею доторкнутися до справжніх цінностей.
Мабуть, золочів`яни скоро вже звикнуть, що товариство «Родинне дерево» організовує духовно наснажені та пізнавальні заходи. Ось і 14 квітня його члени та всі бажаючі мали змогу побувати у Львові на службі Божій у лемківській церкві, побувати в інших храмах міста.
Цікаво було вже в автобусі, бо щойно виїхали за межі Золочева, як Наливайко С.М. розпочала надзвичайну розповідь про сакральні споруди всіх населених пунктів, якими пролягав наш маршрут. Історичні перекази, легенди, розповіді про походження топонімів – ось неповний перелік того, що збагатило знання всіх присутніх.
А далі – Шевченківський гай, чи не найулюбленіше місце не лише львів`ян, а й гостей. Саме там розташувалася лемківська Церква Свв. Володимира і Ольги, побудована в1991-1992 рр. у пам’ять про тисячоліття об’єднання земель Лемківщини з Київською Державою. Вона є точним відтворенням церкви 1841 року в с. Котань на Лемківщині. Службу Божу відправляв о.Є.Дуда. Неможливо передати словами ту атмосферу духовного піднесення, якогось родинного затишку, душевного спокою та відчуття, що поруч із тобою стоять земляки. Нехай зовсім не відомі тобі люди, але невидимими ниточками доля з`єднала всіх настільки міцно, що не відчути цього неможливо. Але і це ще не все. Ми чули Слово. Не просто слово, а лемківське Слово. Це просто неймовірно! Щире, емоційне, багате, колоритне, справжнє… Де ще можна почути таку розкішну бесіду? Не знаю… І слова, які так часто слухаємо щонеділі в храмі, по-особливому лягали на серце й залишали там глибокий слід. Дуже вразив той момент, коли всі присутні в церкві обіймали одне одного й привітно вітали. Знайомих і незнайомих, маленьких дітей і літніх людей. Наче передавали одне одному те найкраще, що мали в душі. Несподіванкою стало й те, що по закінченні Служби гостям зі Золочева заспівали «Многая літа».
А далі ми рушили в інший храм. У кінці вулиці Харківської, оточена зусібіч деревами, в затишному місці примостилася церква Холмської Божої Матері, збудована громадою УАПЦ на початку ХХІ ст. О.Володимир показав, який вигляд має чудотворна ікона Холмської Божої Матері, охоче розповідав про минуле церкви, про парафіян.
Дорогою додому помолилися у Храмі Святих апостолів Петра і Павла, дізналися, що саме тут у 2000 році похований патріарх УАПЦ Димитрій.
Поверталися в Золочів задоволені. Адже кожен відчував, що цей день не прожитий марно, бо такі подорожі пам`ятатимуться все життя.

Усі дороги в храм ведуть,
Усі ведуть до Бога.
У лемківську церковцю йдуть –
До рідного порога.

Рука об руку – земляки,
Відбірне товариство.
Розсипані по всій землі,
Як порване намисто.

Як шарпнула страшна рука
Намисто на Вкраїні –
Не може позбирать дітей
Докупи й понині…

А на відправу в Божий храм
Зібралися так дружно.
Щоб меншало у душах ран,
Молилися побожно.

Леся Сидорович
14.04.2013 р.

0 0
Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleppy
Sleppy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %

Залишити відповідь

Next Post

Нові форми фінансової звітністі

Золочівська МДПІ повідомляє, що наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , яким встановлено нові: – Баланс (Звіт про фінансовий стан); – Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід); – Звіт про рух грошових коштів […]