Ви знаєте, яке це щастя для людини прокидатись щодня під співи лісових мешканців? Відчувати цей п’янкий аромат трав і квітів? Дихати свіжим повітрям?…Мабуть, ні. Але пізнати це можна тоді, коли кожен із нас втече від залізних рук міста туди, де навколо буде лише тиша і спокій.
Знаю одне: на Золочівщині є такі місцевості, де людина може відпочити від буденної сірості. На щастя, мені випала можливість відвідати, побачити і відчути вплив природи і людей на мій душевний стан. Моя зустріч із господарями і мешканцями табору «Сокіл» допомогла мені в цьому.
Мене завжди цікавила ця місцевість. Ще в школі, пригадую, вчителі закликали нас, учнів, добре вчитися. Як винагороду за нашу розумову діяльність, ми отримували «квиток» до табору «Сокіл». Отож, виникла така загальна думка, що «Сокіл» – це як держава в державі, в якій існують свої закони, права та обов’язки. Тому для мене як журналіста-початківця стало цікавим: а чи насправді це все так?
І ви не повірите…це правда. Мені вдалося поспілкуватись з різними людьми: починаючи від діток, яким виповнилося по 6 років і аж до старших (студентів-практикантів, вчителів, вихователів, кухарів). Які не просто говорили, вони відкрили мені свою душу, і дали зрозуміти, що означає для них життя в цій казці.
Означає те, що 14 днів у таборі, сформовує одну велику, дружню і щасливу сім’ю. Для того, щоб зрозуміти це, варто зазначити, що діти тут з різних сімей, різних населених пунктів,але їх об’єднує спільна ідея, яка лине щодня із уст старшого вихователя Ірини Андрейко: «Ми не просто табір, ми велика табірна родина».
Ми, прості перехожі, навіть, усвідомити не можемо, яка це клопітка і важка праця вихователя в оздоровчому закладі! Головним завданням, яке постає перед кожним табірним батьком і матір’ю( їх у таборі є 11) – це об’єднати і «зрівняти» дітей. Адже варто пам’ятати, що кожен з них має свою історію життя, кожен з них – це неповторний індивід з почуттями, думками, поглядами. Найважливішим для вихователів, за словами пані Ірини, це подарувати їм тепло, якого іноді не вистачає вдома, навчити їх життєвих мудростей, розкрити у них таланти, показати життя у всіх яскравих барвах.
Мені ж вдалося побачити їх щоденний розпорядок…і я була приємно здивована. Ірина Андрейко розповіла, що перед початком заїзду першої зміни (а їх є три), вихователі складають план-розклад, у якому розписано, чим будуть займатися діти протягом відпочинку. Це і День Знань, День Мрій , День Сміху, День Казки тощо.
Я знаю, які зараз літають думки у ваших головах: так красиво написано про те, як діти розвиваються, а умови життя? Вони ж… жахливі. Так, будиночки в яких проживають діти не є досконалими, як і все у нашому житті. Тому вихователі, особливо начальник табору Роман Гурський, намагаються зробити все, що в їх силах, аби дітям жилося якомога комфортніше.
Отож, табір «Сокіл » – це не просто школа, у якій діти здобувають знання, це щось більше. Це оздоровчий дитячий заклад, який проповідує мистецтво життя.
Христина Романчук
