УКРАЇНСЬКА БЕРЕГИНЯ

Жінка. Мати. Берегиня домашнього вогнища. Слабка половина. А чи справді така вже слабка? Дехто вважає, що вона створена для того, щоб займатись хатніми справами, а думати і вирішувати справи глобальні повинні чоловіки, бо ж народна мудрість каже: жінка думає серцем. Але згадаймо, яке уточнення вніс сюди Жуль Ренар: “Серце жінки справедливе навіть тоді, коли її розум помиляється”.
А якщо подивитись у дещо іншому ракурсі? Історико-політичному. Звичайно, заборона появи жінки на Січі та пропагування безшлюбності серед запорожців була викликана не зневагою до жінки, а, навпаки, високою пошаною до неї та відповідальністю козака перед дівчиною, дружиною, матір’ю.
А чи знаєте ви чому Карась боявся, що Одарка буде його бити, та ще й за чуприну волочити? До речі, якби такий жарт дозволив собі навіть кум Оверко – ухопити козака за оселедець, – то злетіла б кумова голова від змаху Карасевої шаблі. Бо це була найвища образа козака. А жінці це дозволялось. Дозволялось тому, що саме вона робила політику в козацькому домі. Даремно Микола Гоголь образив полковничиху Бульбу, дружину хороброго Тараса. Бо не були жінки полковників, сотників і навіть козаків такими забитими, як він їх описував у своїх творах. Коли козак повертався з походу, то на порозі власного дому закінчувалася вся його влада. Спочатку дружина влаштовувала йому добрячий розгін: він-бо і волоцюга, і чорт-зна-де і невідомо з ким вештався, і одяг не береже – он знову шапку прострілили, і коняка у нього засапана, і… діставалось козакові. І суть тут зовсім не у сварливій жіночій вдачі. То був древній магічний обряд. Саме в такий спосіб кохана дружина відводила від свого чоловіка злих духів, які чатували на нього і після боїв та походів. Це вже потім за зачиненими дверима, під іконою Божої Матері вона своєму єдиному зовсім інші слова скаже…
Постійна відсутність чоловіка, що пішов на Січ, у похід, або загинув, формувала в української жінки незалежний характер, високий авторитет та повагу до неї у сім’ї. Про незалежність та повагу до неї свідчить її висока освіченість: більшість жінок вміли читати і знали порядок церковних служб і церковні співи.
Незалежності української жінки в козацькі часи могла позаздрити дворянка будь-якої європейської країни. Бо козачка була рівноправною з чоловіком, мала такі ж права, особисту незалежність, як і її чоловік. Жінка була членом церковних братств, засновувала школи, монастирі, богодільні, служила у війську (Ганна Борзобагата-Красенська), вільно вибирала собі нареченого, виховувала дітей, сама розпоряджалась своїм майном, управляла ним, розривала шлюб. Оспівуючи славу козацьку, не можна не згадати, що першими фермерами в Україні були козацькі мадонни. Звідки взялась би ота козацька сила без них, хліборобів-годувальниць?
Українська жінка в часи козаччини була вірним і надійним спільником свого чоловіка у боротьбі за соціальне і національне визволення народу. Але найбільший внесок вона зробила для козаччини, виконуючи обов’язки Берегині сімейної оселі.
Чимало води стекло з того часу. Доля української жінки зазнала тяжких випробувань: кріпацтво, війни, голод, репресії, заробітки… Але не втратила вона духовної краси, доброти, милосердя, щедрості, вірності, працелюбності, дотепності, веселості, співучості.
Придивіться уважніше до будь-якої дівчини чи жінки, і ви побачите, що в кожній з них живе Роксолана чи Маруся Чурай.

Підготувала Леся ГОРГОТА

Залишити відповідь

Next Post

Вшанували 62 річницю пам’яті командира УПА - Романа Шухевича

5 березня цього року у Золочеві  відбувся молебень та покладання квітів і вінків з нагоди вшанування 62-ої річниці пам’яті командира УПА Романа Шухевича. Захід відбувся біля пам’ятного знаку «Борцям за волю України». У молебні  взяли участь духовенство, начальники управлінь і відділів, керівництво та працівники Золочівської районної ради, Золочівської райдержадміністрації і  […]