Учні Золочівської ЗОШ №2 відвідали Золочівський ремонтно-відновлювальний полк. Діти показали бійцям виставу із козою, засіяли та привітали із Старим Новим роком.
Україна – країна незвіданих традицій і обрядів. В час інформаційної обізнаності стараємося дотримуватись установлених законів в проведенні головних свят. Напередодні Старого Нового року, а в деяких місцевостях напередодні Водохреща, українці щедрують.
Власне святкування українського народу– чудове дійство , в якому об’єдналися християнські традиції з народною обрядовістю. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам’ятовується надовго. Багатство та розмаїття різних складових обряду стало запорукою довгого життя культурних традицій. Це літопис нашого буття.
Народний обряд «Водіння кози», існував в усій Україні ще дохристиянських часів і зберігся до недавна, в дещо видозміненому виді на Поліссі та Сіверщині – Волинській, Київській та Чернігівській областях.
Це традиційно новорічний театралізований обряд. Це весела забава з розвагою, де коза танцює, стрибає, а господарі вважають за честь обдарувати щедрувальників.
Походження обряду «Водіння кози» пов’язано з аграрно-магічними культами українців, що з прадавніх часів були хліборобами. Центральним моментом дійства є танець «Кози», її «вмирання» та «воскресіння», що символізує колообіг завмирання та відродження природи.
Коза – уособлювала родючість, життєдайну силу. Водячи Козу на Старий Новий рік від господи до господи, наші предки намагалися не тільки закласти добрий врожай на майбутній рік, а й відродити (разом з народженням нового року) добру енергію для цілого роду.
Це свято – як земне, так і сповнене чудес, де все спрямовано на те, щоби вблагати і прихилити Щедрого Бога дати добрий урожай, гарний приплід, достаток у хаті. Адже кажуть, що в цю ніч відкриті небеса – і можна про все просити.
Бо різдвяний час – це особливий час, коли кожного переповнює почуття добра, прощення та поваги один до одного. Це свято єднання, любові та доброї волі.
«Радуйся земле – ясен світ народився!»
Вчитель музичного мистецтва Мельник Неля Йосипівна
