У липні 1941 року Золочів занімів від жаху. Після відступу радянської влади та приходу німецьких окупантів, у Золочівському замку відкрилася страшна правда — у наспіх викопаних ямах знайшли сотні понівечених тіл. Закатовані мешканці Золочева та навколишніх сіл і містечок — діти, жінки, чоловіки — стали жертвами жорстокого терору комуністичного режиму. Люди впізнавали у загиблих своїх рідних, сусідів, друзів…
Минуло понад 80 років, але трагедія не забута. Те, що колись було особистою трагедією сімей, сьогодні стало частиною нашої національної історичної пам’яті. І ця пам’ять особливо болить зараз — у час, коли новий виток російської агресії знову несе війну, смерть і руйнування на українську землю.
Щороку в ці дні Золочів вшановує пам’ять замучених. І цьогоріч 6 липня біля стін Золочівського замку відбувся захід «Недоспівана пісня» — присвята невинним жертвам терору 1941 року. Молитва за загиблих лунає сьогодні як нагадування: зло може повертатися, якщо ми не будемо пам’ятати і не боротимемося за правду.
Пам’ятаймо про минуле — заради майбутнього без катівень, війни і поневолення.
