ТАЛАНТИ ТВОЇ, ЗОЛОЧІВЩИНО…

Вишивка зачаровує, заворожує, а інколи і дивує. Особливо, коли зроблена майстерно… чоловічими руками. Не так давно познайомився із Андрієм Олеговичем Доброносовим і заодно з його творчістю – вишивками.
Звичайно, одразу захотілося не лише ближче познайомитись з цією людиною, а й розповісти іншим.
– Отже, Андрію, звідки таке незвичне, як для чоловіка заняття?
– Я розповім вам про своє захоплення вишивкою, але спершу хочу розвіяти загальноприйнятий стереотип що до жіночності цього заняття.
Взагалі то, з прадавніх часів, як вишивання нитками на полотні, так і плетіння, в’язання,   були заняттями суто чоловічого роду. Візьмемо до уваги такий період історії, як середньовіччя. Наприклад, у шотландських кланах  таким заняттям, як в’язання кильтів (нац. чоловічий одяг – прим. автора), займалися виключно чоловіки! У повсякденні вони займалися суто чоловічими справами: пасли овець, ловили рибу, полювали, воювали у військових походах. А коли повертались, то, відпочивши, бралися за в’язання. Вони не допускали жінок до цього заняття. Якби ненароком жінка взялася в’язати, це б вважалось дуже поганим знаком і викликало би різке засудження. Тому жінки взагалі не займались цією справою.
Плетіння зі стрічок також було суто чоловічою справою. Скоріш за все воно є похідною сучасного макраме. Якщо звернутися до літературних джерел (напр. “Графиня де Монсоро” О. Дюма) то можна дізнатись, що плетіння зі стрічок було найпопулярнішим заняттям серед молодих людей того часу. Якщо під час роботи утворювався дуже гарний колір або незвичайний узор – це, безперечно, був шедевр.
І, як ви здогадуєтесь, вишивання, безумовно, теж було чоловічим пріоритетом. Один шведський король дуже майстерно вишивав. У наш час багатьом поціновувачам вишивання  ставлять у приклад акуратність та бездоганність виконання його робіт.
То чому б і у наш час чоловікові, незважаючи на багато соціальних змін, які впродовж століть відбулися у європейському суспільстві, внаслідок чого заняття такого роду поступово перейшли до пріоритету жінок, не займатися вишивкою та ін. для свого задоволення?
Особисто я майстерності вишивання ні де не вчився. З малечку  полюбляв дивитися за маминими руками, які вправно тримали голку з ниткою і виводили на полотні гарні  узори та мальовничі картинки. Моя спостережливість та нескладна вправа вишивання звичайним хрестиком – стали першим азами мого уподобання. На початках займався звичайною вишивкою.Подобалися тоді червоно-чорні мотиви. Напевне мода тих років. (Сміється). А потім взявся і за кольорову. З часом  виробилася власна техніка вишивання, якої мене ніхто не вчив. А також набув майстерності у вишиванні малим та великим напівхрестом, гладдю.
– Що надихає Вас на творчість?
– Як і раніше, так і зараз я полюбляв відвідувати художні виставки. Побачивши там цікаву роботу, пробував сам виконати таку. Приходив до дому і з натхненням брався вишивати. У результаті виходили напрочуд гарні вишивки. Напевне, як говорять люди, це і є талант від Бога.
– Знаю, що також захоплюєтесь художньою фотографією. Чи не пробували переносити сюжет на канву?
Звичайно пробував і надалі цим займаюсь. Зараз вистачає, щоб мені сподобались гарна картинка або фотографія, які я переробляю у схему і втілюю на полотні. Звичайно, така справа не з легких, кропітка. Але, якщо розроблявся проект, то, як ви розумієте, дуже цікаво побачити і результат. Ось, навіть, покажу Вам вдало перенесений на тло канви малюнок з мобільного телефону (показує чудовий фрагмент новорічної ялинки з іграшками та гірляндою).
– А, як щодо меркантильної сторони? Не пробували продавати роботи?
– Взагалі то я не роблю робіт для продажу, тому що вишиваю тільки те, що мені дуже сподобалось, і  те, що можу розмістити у себе вдома. У мене ж не музей?! (сміється). А загалом така праця у нас зовсім не цінується. Процес роботи може бути важким і дуже втомлюючим, тому що не полюбляю (як дехто) наробити багато, але будь-як. Не мало робіт я виконував у подарунок близьким людям. І за весь час тільки дві мої авторські роботи були куплені за призначенням у дарунок. Одна з них є в Україні, а іншу відвезли до Франції.
– Чи не плануєте у майбутньому провести масштабну виставку?
– Мене завжди про це запитують друзі і знайомі. Але, у зв’язку з немасовістю виконання, у мене не має достатньої кількості робіт. Для хорошої виставки потрібна роботи однієї тематики.
Можливо, у майбутньому я проведу невелику виставку своїх робіт.

Юрій Хоміцький 

Залишити відповідь

Next Post

«У яку стихію пірнути?» або Золочівщина спортивна.

Футбол? Баскетбол? Теніс? Більярд? Бокс? Волейбол? А що до вподоби вам? Щороку спорт стає все популярнішим. Займатися якимось його видом все частіше вважається не чимось оригінальним чи незвичним, а навпаки – правильним, потрібним, корисним та необхідним для того, щоб відчувати себе повноцінною людиною. У світі існує безліч видів спорту: індійці […]