Кравець Орест – звичайний сільський хлопчина із простої робітничої сім’ї. Працює в полі, так як усі, ходить в Зозулівську школу так як усі. Живе так як усі…
Але не зовсім так. Тому що практично немає в школі такої області діяльності, де б він не брав участі. Учасник і призер багатьох предметних олімпіад, учасник районних творчих і інтелектуальних конкурсів, учасник шкільних спортивних команд, що займають призові місця на районних змаганнях. Старший лісничий Зозулівського шкільного лісництва, яке стало призером Всеукраїнського конкурсу шкільних лісництв, і ще, і ще…
І ще він великий поціновувач музики і пера. Пише власні поезії, складає до них музику. Його поезії звучать із шкільної сцени,на районних конкурсах…
***
Втрачена муза
Куди діваються слова
Не написані ще мною,
Не піднімається рука
Писати з силою новою.
Нема натхнення відтепер,
Зробив найбільшу я помилку:
Закони всі любові стер
І перейшов межу я швидко.
І полюбив я мрію снів,
А не реальність одиноку,
Полинув у любові вир,
Та став для мене він жорстоким.
Я музу покохав свою.
В коханні я її зізнався,
І втратив я її навік…
Навіщо так я закохався?
***
Мамо
Знаєш, сяду в самоті,
Закриваю очі, бачу там тебе.
І в які б не був би я журбі,
Знаю, що розрадиш ти мене
Мамо.
Пам’ятаю наш з тобою час,
Кожну мить, що разом провели,
Відстані ніколи не розлучать нас,
Бо в моєму серці зажди тільки ти
Мамо.
Ти пробач, миленька, коли образив,
Коли серце скривдив, лиш через пиху,
Знаєш , що для тебе я б усе зробив,
Лиш щоби загладити ту свою вину
Мамо.
Ти ж усе терпиш і прощаєш все,
Серце твоє завжди повне доброти,
І до твоїх ніг схилив би усе,
Тільки лиш для того, щоб всміхнулась
Мамо.
Бо твоя усмішка – сонячне тепло,
Що розтопить кригу у моїй душі,
Якби там холодно чи темно було,
Усмішка та завжди поможе мені
Мамо.
Ти найкраща в світі, на усій землі
Ти єдина можеш зупинити дощ
Дощ, що пада тільки у моїй душі,
Та потрібно сонце там у повсякчас
Мамо.
Всі квіти світу тобі б дарував,
Та жодна не варта твоєї краси,
І з неба нічного я б зірку дістав,
Лиш щоб прикрасити волосся твоє
Мамо.
Мені ти потрібна у кожную мить
Без тебе зникає і світло й тепло,
Без тебе вже навіть зоря не горить,
Люблю тебе рідна…
Мамо.
***
Арро1ogіzе
І
Чому тоді пішла, так була потрібна ти,
Я чув твої слова та не міг відповісти,
Сказала що потрібен я тобі тоді пішла
Стривай!
Сказала тобі шкода, але це лишень слова,
Тож знай!
Пр:
Вже пізно просить пробач
Запізно…
Занадто пізно просить пробач
Запізно..
II
І дав тоді ще шанс, дав ще спробу я тобі,
Як потрібен серцю стук, так мені потрібна ти.
Любив тебе в червоному любові вогні Та згас!
Вибач, наче ангел, ти сказала мені Та забудь про нас!
Переклад пісні One Republik
***
Ніч
Летить моя душа у небо
Коли пала Чумацьаий Шлях,
Коли зірками вкрите небо,
Коли нічний приходить час.
Люблю,коли по небосхилі
Зоря ясная пролетить.
Коли спокійно,у безсиллі
Усякий звір і птиця спить.
Сховає ніч під темне покривало
Усякий біль і зраду, і брехню.
І тихо-тихо за вікном вже стало,
І чуть лиш вітру музику дзвінку.
Співає вітер колискову,
Палають зорі в висоті,
І місяць усміхнется знову.
Спокійно у душі моїй.
***
В танці
Я жив, і жив лишень думками,
Коли з тобою тільки вдвох
Залишимось, а поміж нами
Взаїмне почуття – любов.
Втілити я все намагався
Думки ті дивнії свої,
Та певне марно я старався:
Для когось втілені давно вони.
И постав передімною вибір:
Забути чи вперед іти,
Іти вперед й не зупинятись
Ніпередчим до здійснення мети.
Чи завдавати комусь болю,
Чи щастя чиєсь зруйнувать…
Натомість що? Отримать волю?
А щастя чуже не забрать!
І вирішив усе забути,
Втікти від тих сумних думок,
Та долю нам не обманути,
І всім керує лише Бог.
Підступна ніч нас поєднала
І в танці закрутила нас,
Найкраща мить в житті настала
И неначе зупинився час…
Та ні, не зупинився, ні на долю,
Немов стріла, так швидко, пролетів
І знов зненавидів свою я долю
Бо від думок втекти я не зумів.
Напевне не забуду я ту мрію,
Боротимусь за неї знов і знов,
І всерці, до кінця, триматиму надію
На те, що поєднає нас любов!
***
Чому?
Чому?Напевно не судилося мені
Пізнати щастя почуттів кохання того.
Самотнє серце в грудях,а в душі:
Нема душі,не стало там нічого.
Чому?Коли згадяю я її,
Неначе серце кров’ю обтікає.
Чому?Коли приходить увісні,
Прокинувшись,я у вогні палаю.
Чому цей погляд переслідує мене,
Затягує в печалі глибину?
Вже сам себе втішаю:”Все мине”
Та лиш одного не збагну:
“Чому я все ще так її люблю?”
