Талант Золочівщини – Кравець Орест

Кравець Орест – звичайний сільський хлопчина із простої робітничої сім’ї. Працює в полі, так як усі, ходить в Зозулівську школу так як усі. Живе так як усі…

Але не зовсім так. Тому що практично немає в школі такої області діяльності, де б він не брав участі. Учасник і призер багатьох предметних олімпіад, учасник районних творчих і інтелектуальних конкурсів, учасник шкільних спортивних команд, що займають призові місця на районних змаганнях. Старший лісничий Зозулівського шкільного лісництва, яке стало призером Всеукраїнського конкурсу шкільних лісництв, і ще, і ще…

І ще він великий поціновувач музики і пера. Пише власні поезії, складає до них музику. Його поезії звучать із шкільної сцени,на районних конкурсах…

***

Втрачена муза

Куди діваються слова

Не написані ще мною,

Не піднімається рука

Писати з силою новою.

Нема натхнення відтепер,

Зробив найбільшу я помилку:

Закони всі любові стер

І перейшов межу я швидко.

І полюбив я мрію снів,

А не реальність одиноку,

Полинув у любові вир,

Та став для мене він жорстоким.

Я музу покохав свою.

В коханні я її зізнався,

І втратив я її навік…

Навіщо так я закохався?
 ***

Мамо

Знаєш, сяду в самоті,

Закриваю очі, бачу там тебе.

І в які б не був би я журбі,

Знаю, що розрадиш ти мене

Мамо.

Пам’ятаю наш з тобою час,

Кожну мить, що разом провели,

Відстані ніколи не розлучать нас,

Бо в моєму серці зажди тільки ти

Мамо.

Ти пробач, миленька, коли образив,

Коли серце скривдив, лиш через пиху,

Знаєш , що для тебе я б усе зробив,

Лиш щоби загладити ту свою вину

Мамо.

Ти ж усе терпиш і прощаєш все,

Серце твоє завжди повне доброти,

І до твоїх ніг схилив би усе,

Тільки лиш для того, щоб всміхнулась

Мамо.

Бо твоя усмішка – сонячне тепло,

Що розтопить кригу у моїй душі,

Якби там холодно чи темно було,

Усмішка та завжди поможе мені

Мамо.

Ти найкраща в світі, на усій землі

Ти єдина можеш зупинити дощ

Дощ, що пада тільки у моїй душі,

Та потрібно сонце там у повсякчас

Мамо.

Всі квіти світу тобі б дарував,

Та жодна не варта твоєї краси,

І з неба нічного я б зірку дістав,

Лиш щоб прикрасити волосся твоє

Мамо.

Мені ти потрібна у кожную мить

Без тебе зникає і світло й тепло,

Без тебе вже навіть зоря не горить,

Люблю тебе рідна…

Мамо.

***

Арро1ogіzе

І

Чому тоді пішла, так була потрібна ти,

Я чув твої слова та не міг відповісти,

Сказала що потрібен я тобі тоді пішла

Стривай!

 

Сказала тобі шкода, але це лишень слова,

Тож знай!

Пр:

Вже пізно просить пробач

Запізно…

Занадто пізно просить пробач

Запізно..

II

І дав тоді ще шанс, дав ще спробу я тобі,

Як потрібен серцю стук, так мені потрібна ти.

Любив тебе в червоному любові вогні Та згас!

Вибач, наче ангел, ти сказала мені Та забудь про нас!

 Переклад пісні One Republik

***

Ніч

Летить моя душа у небо

Коли пала Чумацьаий Шлях,

Коли зірками вкрите небо,

Коли нічний приходить час.

Люблю,коли по небосхилі

Зоря ясная пролетить.

Коли спокійно,у безсиллі

Усякий звір і птиця спить.

Сховає ніч під темне покривало

Усякий біль і зраду, і брехню.

І тихо-тихо за вікном вже стало,

І чуть лиш вітру музику дзвінку.

Співає вітер колискову,

Палають зорі в висоті,

І місяць усміхнется знову.

Спокійно у душі моїй.

***

В танці

Я жив, і жив лишень думками,

Коли з тобою тільки вдвох

Залишимось, а поміж нами

Взаїмне почуття – любов.

Втілити я все намагався

Думки ті дивнії свої,

Та певне марно я старався:

Для когось втілені давно вони.

И постав передімною вибір:

Забути чи вперед іти,

Іти вперед й не зупинятись

Ніпередчим до здійснення мети.

Чи завдавати комусь болю,

Чи щастя чиєсь зруйнувать…

Натомість що? Отримать волю?

А щастя чуже не забрать!

І вирішив усе забути,

Втікти від тих сумних думок,

Та долю нам не обманути,

І всім керує лише Бог.

Підступна ніч нас поєднала

І в танці закрутила нас,

Найкраща мить в житті настала

И неначе зупинився час…

Та ні, не зупинився, ні на долю,

Немов стріла, так швидко, пролетів

І знов зненавидів свою я долю

Бо від думок втекти я не зумів.

Напевне не забуду я ту мрію,

Боротимусь за неї знов і знов,

І всерці, до кінця, триматиму надію

На те, що поєднає нас любов!

***

Чому?

Чому?Напевно не судилося мені

Пізнати щастя почуттів кохання того.

Самотнє серце в грудях,а в душі:

Нема душі,не стало там нічого.

Чому?Коли згадяю я її,

Неначе серце кров’ю обтікає.

Чому?Коли приходить увісні,

Прокинувшись,я у вогні палаю.

Чому цей погляд переслідує мене,

Затягує в печалі глибину?

Вже сам себе втішаю:”Все мине”

Та лиш одного не збагну:

“Чому я все ще так її люблю?”

 

Залишити відповідь

Next Post

Стартував грандіозний проект, присвячений українській пісні...

Стартував грандіозний проект, присвячений українській пісні, що має усі шанси потрапити не лише в Книгу рекордів України, а й у світову Книгу рекордів Гіннесса. П’ять днів, сто десять годин, тисячі пісень, десятки виконавців, прямий ефір… Усім цим відзначається телемарафон української пісні «Пісня об’єднує нас!», що триває цілодобово – від ранку […]