Я ви́стою.Ти думав, я впаду́?Ти думав, від удару захитаюсь?Чи гірше – привселюдно розридаюсь?Чи поглядом, чи словом докорю?О ні! Я просто мовчки відомщу.Ти бачиш? Я стою і не ховаюсь,немов плащем, огорнута в броню,якою і від смерті захищаюсь.Я ви́стою.Ти ж бачиш?Я стою. Наталія Ковалик