Мабуть, колись про ці дні знімуть класний блокбастер | Наталія Ковалик (відео)

Ма́буть, колись про ці днізнімуть класний блокбастер,все буде круто: актори, сценарій, бюджет,знімуть про те, як це небо старалось не впасти,як земна куля змогла не злетіти в кювет.В деяких сценах заплаче притишена зала,може, у декого в горлі застрягне попкорн,в повен екран стугонітимуть болем вокзали,в повен екран вибухатиме аеропорт.Так воно буде. Хтось […]

Знаєш, та ніч новий народила світанок | Наталія Ковалик (відео)

Знаєш, та ніч новий народила світанок: ми в ньому інші, між нами з’явились чужі, тіні похмурі лягли на прочинений ґанок, в досвітки вкрапились грона рудої іржі. Дивна весна, зафарбована кольором хакі, пасмами диму полоще й полоще вгорі, ні, то не сон, то обвуглений, спалений Харків в небо простяг, наче руки, […]

Від ненависті до любові | Наталія Ковалик (відео)

Від ненависті до любові –довгий шлях…До якої пори?Хлопчик в курточці кольоровій,в цьому світі лиш два кольори.Та дорога – перон вокзальний,та дорога – безмежний трап,хлопчику, твій силует печальний –світлий контур зчорнілих мап.Що там пил світових історій?Що там той світовий прогрес?Йде – піщинка в людському морі –і торбинку несе, як хрест.Небо хилиться […]

Не звикай до біди! | Наталія Ковалик (відео)

Не звикай до біди! Не спивай її трунку хмільного, бо на дні тої чаші немає ні спраги, ні дна; не спиняйся, іди, хай тебе не збиває з дороги ні печаль, ні одча́й, ні висока, як небо, ціна. Ще не зараз причал, до привалу іще далеченько, але хто ж, як не […]

Не просіть мене марно | Наталія Ковалик (відео)

Не просіть мене марно,бо я не поїду ніку́ди,вже мій бузько вернувсяі сів на дранти́вім гнізді,зачекалася грядка,прокопана з осені гарно,засміють мене люди,що кинула хату в біді;тут моє вишиття,що творила своїми руками,тут мої образи́ –старі й потемнілі, як я,тут минало життя,спливали роки за роками,випікалася паскаі терлася маком кутя.Не просіть. Не поїду,бо як […]

Голуби на площі | Наталія Ковалик (відео)

Голуби на площі,діти кришать хліб,зоряної прощі –дев’ятнадцять діб,сонячного німба –золотий овал,голубів і хліба –з льоту – наповал,сколене, синієнебо – мов кришталь,крихтами зорієголубиний жаль,кри́льцята тремтячі,теплий вітерець,у руці дитячій –хліб і прапорець,розітнуло звуком,скреготом блакить,краплею на руку –зупинилась мить,голубине небо,хлібчик у руці,може, вже не треба –сльози по щоці,сіє воно й сіє –той вогненний […]