Перший мій спогад про Золочів сягає часу, з якого я почав себе пам’ятати. Я й досі бачу, як бабця відкриваючи мішок із цукром уважно вчитується у етикетку і радісно промовляє: «о-о-о, золочівський, значить дуже солодкий». З тих пір Золочів для мене солодке місто. І саме такі солодкі думки панували у […]
Ковальчук Микола
Повернення
Є теми, дискутувати у яких я зовсім не беруся. Одна із таких тем – це життя наших заробітчан. Чомусь, згадуючи консервовані ананаси, оливки і нібито забезпечене життя, усі забувають згадати найголовніше. Для прикладу, яку треба мати силу волі, щоб не залитися слізьми, коли бачиш обличчя родича через віконечко скайпу. Чи […]
Пропущений дзвінок
Я тричі відмовлявся від користування мобільним телефоном – та через різні обставини мусив повертати його у своє життя. Найбільшим острахом для мене – це передзвонювати на пропущені дзвінки. Я стараюся якомога менше мати таких дзвінків та коли вони є, найголовнішим для мене – це почути голос того, хто телефонував. І […]
Родинний крик
Щоб зрозуміти вислів Фрідріха Дюренманта: «Будь-кого, нiчого йому не пояснюючи, можна кинути до в’язницi рокiв на десять, i десь у глибинi душi вiн знатиме, за що», мені важко покладатися лише на свій мозок. Придумане ним не матиме чітких і правильних інформаційних обрисів. Але я постараюся перенести себе у 1950-ті роки. […]
Крет
У давнину калачі випікали у формі висячого замка. Заможні панночки їли їх прямо на вулиці, тримаючи калач за спеціальну хлібну ручку. Самої ручки панни не їли, а викидали собакам та жебракам, для яких цей дарунок прирівнювався до свята. Саме з цієї історії і бере початок вислів – дійти до ручки. […]
Щасливі моменти
Коли думається, що немає жодного виходу із певних ситуацій, я завжди згадую двох людей і дві історії. А якщо бути точнішим: то історію махновця Гордієнка і упівця на псевдо «Збанок». Тоді їхні ситуації були більш безвихідними, ніж складаються у мене, та вони дочекалися свого щасливого моменту і сповна ним скористалися. […]
