«За всіх Ти молишся Благая, за тих що прибігають з вірою»
Видіння Божої Матері бачили троє дівчаток і 19-річний юнак 6 вересня 1948 року, що пасли худобу під Святою горою. Коли вони покликали старших, то через кілька годин на горі зібралося багато людей, об’явлення вже зникло, проте не зовсім, воно відбилося на листках клена, які відразу опали. Ще довго, доки час їх не стер, зберігали ці листочки люди у домах своїх, як найбільшу реліквію. Але це було не єдине чудо на цій горі.
Легенда оповідає, що в один із нападів татар на галицькі землі, жителі Білого Каменя разом з худобою заховалися в лісах на горі, куди вороги не заходили, бо вміли воювати тільки в степах, на відкритій місцевості. Люди ходили за водою в Ушню тільки їм відомими стежками. Але скоро їм і цей шлях перерізали вороги. Тоді настала велика спрага, а літо було дуже спекотне. Щоб не вмерти із спраги, стали вони молитися, бо тільки ця остання молитва їм і залишилася.
І з’явилась їм Богородиця, що стала ногою на камінь, а з-під нього потекла вода.
Пізніше той камінь перевезли до містечка Підкаменя біля Бродів, а джерело б’є і донині.
Правда, були часи, коли його закидали камінням і цементом. Не знали нерозумні, що неможливо зацементувати сили Божої благодаті. Люди завжди йшли до Святої гори. Стежки до неї були прокладені з усіх сторін – з боку Ушні, Черемошні, Білого Каменя і Гавареччини. Грот, який був споруджений нашими побожними прадідами, був знищений зрадянізованими нащадками, тому на початку 1990-их років стараннями о.Мар’яна Балаша і його парафіян з Ушні було збудовано тут дерев’яну капличку, а джерельна вода Святої гори допомагала не одним хворим, про що є усні і письмові свідчення. Оскільки люди не переставали ходити на Святу гору поодиноко і групами, в 1999 році виникла ідея організованої прощі до цього святого місця. Щорічне паломництво приурочили до свята Покладення Ризи Пресвятої Богородиці 15 липня.
Десять років поспіль пішу прощу розпочинали у Львові, а маршрути щороку змінювали з метою залучення прочан. Очолював похід Високопреосвященніший (а сьогодні уже Блаженніший митрополит Київський і всієї України, Митрополит Львівський-Макарій. Останні роки практикують автобусні прощі.
За десяток літ збудовано монастир, літню і зимову церкви (останню перенесено сюди з Самбірщини), впорядковано джерело, прокладено дорогу з твердим покриттям і східчасту стежку, проведено освітлення, телефон…
Цьогоріч 15 липня у день храмового праздника Положення ризи Пресвятої Богородиці Святогірського чоловічого монастиря у с. Ушня Золочівського району Предстоятель УАПЦ Блаженніший Макарій, Митрополит Київський і Всієї України очолив святу Літургію. У співслужінні понад 50 священиків Львівської єпархії УАПЦ Владика Макарій звершив богослужіння, яким розпочалося святкування 1000 ліття кончини святого князя Володимира.
О 7.30 годині ранку розпочалась свята Літургія у храмі св. Онуфрія, о 10.00 годині відбулася Архиєрейська св. Літургія у храмі Положення ризи Пресвятої Богородиці, а також молитва присвячена 1000 річниці упокоєння рівноапостольного князя Володимира.
Під час св. Літургії Митрополит уділив ієрейські свячення ієродиякону Онуфрію (в миру Ярославу Дзюпину), насельнику монастиря.
З пастирським словом до присутніх звернувся прот. Юрій Толочний, настоятель громади УАПЦ смт.Красне Буського району.
У своєму пастирському слові Митрополит звернувся до вірних та закликав до молитви до Пресвятої Богородиці, яка завжди була покровителькою українців. Також Владика привітав о. Онуфрія із прийняттям таїнства священства та побажав плідної праці у винограднику Христовому.
Святиню варто відвідати, щоб наочно переконатись, побачити і відчути опіку Божої Матері над працьовитим українським народом.
Христина Дудар
