Струтин

Село Струтин розташоване на лівому березі річки Золочівка, на відстані 4 км від районного центру Золочева та залізничної станції Злочів.

Перша згадка про село Струтин датується  1441 роком. Першим відомим власником села, про що згадують старі документи, був Петро Берля.

На схід від села є так звана Кравецька гора. Легенда розповідає , що на тій горі мав поле відомий на все село кравець. У цьому напрямку є невеликий хутір  Кийків, який розташований на відстані 2 км від села. На південному сході (1 км) лежить урочище Чабарина. Колись воно належало пану Чабаринському, що жив у селі Бенів (Золочівка).

У XVII-XVIII столітті село зазнавало нападів татар, які залишали після себе згарища.

У селі була дерев’яна церква, побудована у  XVIII столітті, але її розібрали перед побудовою нової. Нова церква збудована у 1929 році і носить ім’я Успення Богородиці.

Про те, що село не один раз вставало із попелища, живе легенда. Люди працювали в полі,. Була жнивна пора. Семирічний хлопчина  Юсько, син слуги пана Вікарського, розклав вогонь біля стайні (“варив собі борщ”). Загорілася солом’яна стріха, тоді згоріло і пів села, згоріла дерев’яна церква. Хлопчика за це прозвали “Палюхом” . Хлопчина виріс, став гарним парубком. Але за палюха ніхто із дівчат не хотів виходити заміж. Він одружився з негарною косоокою дівчиною, яку прозивали “Абесинка”, бо вона дуже любила каву під цією назвою . На питання приятелям, чи не міг би він знайти собі кращу дівчину, відповідав: “А хто за мене пішов би, як я спалив пів села?”

Живе легенда чому село називається Струтин. Жили два брати, їм дісталася спадщина, яку вони повинні були поділити між собою. Кожному було шкода віддавати половину братові. І ось один брат поїхав до міста і купив отрути, вложив її в пиріжок. Вирішив отруїти брата. Другий залишився вдома, зварив їсти і теж всипав отрути в їжу. Так обидва брати отруїли один одного.  А потім на цьому місці виникло поселення під назвою Струтин.

Від 1856 року в селі існувала однокласна школа і фільварочна гуральня. У 1885 році власником фільварку був Тит Кієляновський, що мав 1189 моргів землі.

Згодом село стало власністю панів Валігурських. Свій маєток Валігурська подарувала пану Яновському. Яновський опинився у тюрмі.  Звідти його викупили Ю. Вікарський та Давідзон. Яновський свій маєток розділив на половину між ними. Напередодні другої світової війни Ю. Вікарський через Чернівці втік до Румунії, а там невідомо куди.

у селі активно працювала “Просвіта”. Діяли аматорський та хоровий гуртки. Навіть вулиця називалася Аматорська, бо у хаті Ілька Зварича була читальня.

Якщо згадати історію родоводу Маркіяна Шашкевича, то село тут трохи споріднене із славним будителем Галичини. Отець Іван Шашкевич був прадідом о. Маркіяна і Юліанни. Найстарший син о.Івана , о. Семен, мав сина, який був батьком о. Маркіяна.

Сучасний Струтин – це аграрно-промислове село.