Стрітення Господнє, яке відзначають 2 лютого, вшановує пам’ять про той момент, коли Свята Діва Марія привела Ісуса Христа до Єрусалимського Храму на 40-й день після Його народження, відповідно до Божого Закону.
У народній традиції Стрітення розглядається як зустріч зими з весною, виражаючи віру в те, що “в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє”. Народ відзначав цей день різними обрядами та прикметами, пов’язаними з погодою та сільськогосподарською діяльністю.
У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають «громницями», бо їх ставили перед образами під час грози, щоби захистити людей і худобу від блискавки. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громничу» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив».
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
- коли над оселею гуляє страшна негода
- коли виникали труднощі при пологах
- коли у селі пожежа, або катаклізм
- коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)
- як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
Люди мають чимало на цей день прикмет:
- ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;
- вітер — погана ознака;
- відлига — чекай пізньої весни;
- як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі