За тиждень після Різдва святкуємо старий Новий рік і Свято Василія Великого.
Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині. З ним пов’язували кращі сподівання, гадали на достаток, щедрий урожай, родинну злагоду і здоров’я рідних.
Cвятий Василь вважався покровителем землеробства. Тому цього дня ще вдосвіта годилося засівати оселю збіжжям. Цю почесну місію доручали парубкам. Збудивши сина, господар давав йому велику рукавицю, наповнену зерном, а хлопець, ставши під образами, урочисто засівав батькову хату: “На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито-пшеницю і всяку пашницю! Будьте здорові! З Новим роком та з Василем!” Батько щедро обдаровував сина грошима.
Засіявши свою хату, парубки бігли до сусідів: “Сію, сію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю! Зичу Вам на Новий рік, щоб щасливий був Ваш вік, і не кашляйте ніколи, – від Миколи до Миколи. Хай буде мука смачна, щоб не видно в скрині дна, щоб завжди був хліб та ніж, як голоден, сядь та й їж. Щоб не було сварки в хаті, ані вітру на загаті. Щоб водилися у хаті і безчубі, і чубаті. Щоби діти в Вас були здорові, – кашу їсти все готові. Щоб Вам з них була потіха, ну і грошей хоч півміха!”
Кожен намагався якнайшвидше засіяти односельчан і отримати якнайкращий подарунок. Тим, хто спізнювався, давали лише пироги та солодощі. Іноді перших посівальників господині садили на порозі і роззували, “щоб вдома краще кури неслись”, а господарі тим часом йшли з коцюбою до сідала і зганяли курей, щоб ті починали швидше нестися.
Перший новорічний день визначав рік – з ранку до вечора слід було веселитися, щоб усі наступні дні були радісні і щасливі.
Леся ГОРГОТА
