СЛЬОЗИ ЯНГОЛА

Десь там далеко у піднебессі повільно пропливала хмаринка. На хмарці, підібравши крила, сиділо маленьке Янголятко, а з його очей скапували кришталеві сльози, які миттю перетворювались у краплини дощу і стікали по шибці вікна. Янголятко плакало зовсім так, як його підопічний Андрійко, коли його скривдять. Сьогодні, як ніколи, Янголятко почувалось ображеним. Воно знало і навіть завжди повчало Андрійка, що ображатись не можна. Але що робити, коли жаль стискає груди? Та й образа не за себе, бо ж Андрійко забув не лише про нього, а й про Ісусика. А хіба ж так можна? Сьогодні ввечері Янголятку знову звітувати перед Всевишнім. І знову Янголя сумно опустить крила і мовчатиме…

Янголя зажурено перегортає сторінки Книги пам’яті. Ось день їхнього першого знайомства. У цей день Янголя подарувало Андрійкові синє-синє небо і ясне сонечко. А Андрійко Янголяті – усмішку. Таку ніжну, щиру…

Ще одна сторінка. Андрійко вперше з мамою прийшов до церкви. І хоч малий ще, він старанно наслідує маму і сестричку, пробує перехреститись, виходить трохи криво. Та нічого. Янголятко знає: все буде добре.

… Цього дня Андрійко допоміг сестричці помити посуд, і хоч розбив чашку, всі були задоволені з його добрих поривань.

Наступна сторінка пам’яті. Хлопчик готується до Пер-шої Сповіді і Святого При- частя. Старанно записує на карточці свої огріхи, після кожного промовляючи: Господи, прости. А поруч Янголя радіє за хлопця. Андрійко з трепетом приймає Святе Причастя. Так він вперше близько знайомиться з Ісусом. За спиною у хлопця Ангелик, витирає сльози, що скочуються по щоках. Але це сльози радості…

А ця сторінка чомусь волога. Що це? Це також сльози, лишень не такі. Андрійко вже вдруге забуває ввечері помолитися. Хлопець засинає із плеєром. Даремно Янголятко кликало його, даремно просило згадати мамину науку. Тепер у Андрійка нові друзі. І музику вони слухають не таку, не українську. Не хоче Андрійко відрізнятись від них. Що сталось? Забув Андрійко про оточуючих, про Янголя… А воно плаче, аж здригається від сліз.

“Ангелику мій, завжди при мені стій. Рано, ввечір, вдень, вночі будь мені до помочі. Йди у путь завжди зі мною. Ти – вперед, я – за тобою…” Що це? Стрепенулось Янголя, розсунуло хмарку, аж дивиться, – Андрійко молиться, а з очей сльози кап–кап…

* * *

Янголя звертається до мене і до тебе, злегка тріпочучи крильми: “Мені великих жертв не треба, лиш будьте добрими дітьми. Вам буде сонечко світити і посміхатись вранішня зоря, Ісусик буде всіх любити і завжди поруч буду я”.

Леся ГОРГОТА

Залишити відповідь

Next Post

На Львівщині відбувся III Міжнародний кінофестиваль «Золота пектораль»

Міжнародний кінофестиваль «Золота пектораль», який традиційно проходить в курортному місті Трускавець, цього року обрав напрямок документального та ігрового кіно, що засновано на реальних подіях. В рамках фестивалю були представлені два блоки програми: конкурсні фільми та  культурна програма для гостей фестивалю, запрошених ЗМІ та мешканців та гостей курортного міста Трускавця. Відбірковою […]