Самійло Зборовський , пол. Samuel Zborowski, по-козацьки: Самуха, (р.н.н. — † 26 травня 1584) — ротмістр на Поділлі, був у війську цісаря Максиміліана, гетьман українського козацтва.
За походженням – шляхтич із Золочева на Львівщині, син краківського каштеляна Марціна Зборовського. Походив із впливової родини Зборовських, мав ще 5 братів та хороші зв’язки з впливовими шляхетними родами в Польщі та Литві.
Був придворним польського короля Генріха III Валуа, який за сприяння родини Зборовських королем. Наступного дня після обрання короля були влаштовані лицарські змагання: кожен охочий лицар залишав свій спис, тоді той, хто той спис брав, викликав його на поєдинок. Слуга Тенчинського — один кроат (хорват), витягнув спис, чим принизив гідність С.Зборовського, тому що тільки рівний рівного міг викликати на поєдинок. С.Зборовський послав одного зі своєї дружини на цей поєдинок, і він був переможений. С.Зборовський зі злості нагрубив Тенчинському. Коли С.З. останнім зі всіх покидав замок, Тенчинський чекав його зі своїми людьми біля воріт – вони обмінялися образами, тоді люди Тенчинського і Зборовського кинулися одні на одних. Каштелян перемиський Анджей Ваповський кинувся між Зборовського та Тенчинського і в цій сутичці йому були завдані рани, від яких він незабаром помер. Ніхто точно не міг сказати, хто точно це зробив, але приписали С.З.; король виніс йому вирок – покинути межі країни. В С.З. також були забрані маєтки, але король надав їх його братові, а від брата маєтки перейшли його синові.
Самійло виїхав до Семигороду, в якому його прийняв воєвода Стефан Баторій. Стефан Баторій, який не розраховував бути королем Польщі, тільки завдяки владної підтримки родини Зборовських став королем Польщі. С.З. з ним разом приїхав до Польщі, був виправданий королем Стефаном Баторієм, з яким повернувся до Корони для його коронації.
1581 року прибув на Запорожжя на Томаківську Січ. Обраний гетьманом. Лук’ян Семенський у своїй книзі про С.Зборовського, написаній на основі рукописів, подає, що С.Зборовський був у 1579 проголошений гетьманом.
Низові козаки, які називалися Запорозькими молодцями, поважаючи лицарський дух С.З., послали до нього послів з просьбою, щоб він став їх Гетьманом. Зборовський послав їм відповідь та гроші, маючи в планах використати козаків в поході на Московщину. Зборовський прибув зі своєю дружиною до Канева. Там він залишив коней і вирушив далі по Дніпрі, козаки знову послали послів, вітаючи його прибуття. З Канева він направився до Черкас і з Черкас до р. Псел, звідти мав намір йти разом з старостою прикордонним до замку Путивль, але староста не дотримав свого слова, і козаки просили Зборовського їхати до війська, і тоді він з ріки Псел направився до ріки Самари. Там його зустріла прикордонна варта запорозька в кількості 200 чоловік, і тоді Зборовський направився до порогів, де мешкали лицарські люди. Козаки, побачивши його з гайдуками, хотіли дати йому битву біля Яволжаного урочиська, але Зборовський пояснив їм в якій справі їде на Низ, тоді козаки дали йому 18 козаків для переправи через пороги, які крім них ніхто не міг подолати. Зі Зборовським було 70 чоловік шляхтичів, окрім гайдуків. Деякі шляхтичі злякалися порогів і пристали до острова і замку Хортиця, який збудував Вишневецький. Під цим замком гетьман Вишневецький часто сам з козаками підстерігав татарів. Виїхавши з замку Хортиці, Зборовський зустрівся з послами і з ними поїхав до Томаківки, де на той час козаки перебували. На Томаківці він був оголошений гетьманом і козаки на його честь влаштували пальбу. Рано було скликане лицарське коло, де Зборовському урочисто надано булаву. Від імені козаків старшиною була виголошена промова та Зборовський подякував за виявлену йому честь також промовою.
Разом з братами Анджеєм та Яном брав участь у Московській війні. Був 1580 разом із брацлавським воєводою Яном Збаразьким під Великими-Луками та Торопцем.
Гетьман С.Зборовський отримав від перекопського хана послів, з якими зустрівся в Урочиську Каратебен, (в якому був ринок (форум), на якому завжди козаки з татарами для обміну зустрічалися) з проханням (листом) від турецького султана іти з ним з його козаками на Персію, та С.Зборовський домовлявся також із ханом перекопським, що той йому дав свого війська в його похід на Москву. С.З. отримав від хана багаті дари та 20 породистих коней. Гетьман відправив послів з відповіддю, що згодиться в такому разі, якщо паші та хан присягнуть, щоб він та військо не будуть в цьому часі зраджені. А сам поїхав до війська на Чортомлик і розповів, що він з послами постановив. Військо козацьке поділилося в думці, одні готові були йти, а інші казали, що турки з татарами зрадливі пси і вірити їм не можна. Вночі в війську піднявся протест, гетьман сам вийшов до війська і заспокоїв їх. Через тиждень С.З. виїхав, як домовився з татарами до умовленого місця, козаки просили його, щоб він не їхав, Зборовський запізнювався на зустріч з послами, бо йому потрібно було улагодити справи з військом. Посли вислали до Зборовського гінців, що будуть чекати його в умовленому місці і не вирушать на зустріч, бо мають страх від козаків. Зборовський наказав гінцям дати йому доброго коня, а кухар його тим часом попросив, щоб він поїв перед дорогою, бо цілий день нічого не їв. Зборовський зійшов з коня, козаки взявши його силою між себе, відійшли до чайок і почали стріляти в татар. Татари, сівши до човнів, також відпливли. На тому місці, козаки взяли кілька татарських в’язнів, які під час жнив утікли, вони розповіли, що татари гетьмана мали взяти в в’язницю, а козаків всіх застромити на палі. Послів до Зборовського хан наказав стратити за те, що принесли погану звістку і без Зборовського.
1583 Самійло відправився зі своїми козаками на низ Дніпра, а звідти мав намір йти на до волохів, тому що господар Петро затримував його послів. Біля Дніпровського лиману вони натрапили на турецькі галери: Гетьман Зборовський наполягав на тому, щоб їм дати бій, але козаки його думку не поділяли, тому що вони сказали, що для бою вони перебувають у незручному місці і найкращий вихід зі становища, це як можна швидше відступати вглиб. Гетьман Зборовський наполягав на бою, але козаки не хотіли йому повністю підкорятись, тоді він сам став з ними стріляти в галери. Тим часом турки відправили дві галери до Дніпра, щоб перевезти на допомогу татар з іншого берега. Деякі козаки, не підкоряючись гетьманові почали відступ, турки, бачачи незгоду в козацьких рядах, почали висідати на берег, туди гетьман послав своїх людей. Тим часом гетьман отримав звістку, що татари уже ідуть на підмогу. Після того, як був забитий доводець турецького війська, турки кинулись втікати до моря. Тоді гетьман наказав взяти турецьку корогву і показати татарам, що нібито турки виграли битву, татари з радістю кинулися до них і тоді козаки напали на татар. Всі човни з провізією були попсуті турками і залишені. Козаки, відходячи до р. Інгул, не мали, що їсти. Гетьман мав намір іти під замок Сороки, але направився до Савраня, щоб там роздобути їжи для війська. По дорозі від голоду їм прийшлось збирати і їсти кістки, які пролежали кілька років.
Зборовський став жертвою заздрості та інтриг Яна Замойського. Я.Замойський отримав вплив і підтримку короля С.Баторія, своїм одруженням із сестрою Стефана Баторія. Початок неприязні зі Зборовськими почався з того, що Замойському було надано канцлерство, на яке заслужено претендував Андрій Зборовський. Це налаштувало братів Кристофа, Андрія і Самійла проти короля та Замойського. Про це Стефан Баторій дізнався з листів, які видав особистий бандурист Самійла Зборовського — Войтик Длугорай. Войтик листи Самійла, за намовлянням Кобара вкрав і віддав у Львові угорцям Кобару і Цибергу, з цими листами він був відправлений до короля, а король переслав листи Яну Замойському. Зборовський, дізнавшись, що його бандурист перебуває в Кракові, наказав схопити його. Войтик Длугорай після спроби Зборовських взяти його в Кракові, за сприяння Я.Замойського утік до Німеччини.
Брав участь у змові проти короля, контактував з Габсбургами. У квітні 1584 року С.Зборовського у маєтку його сестри схопив коронний канцлер Ян Замойський. Палац в Пекарах, де С.Зборовський перебував у своєї племінниці, був вночі оточений людьми Я.Замойського. За усним розпорядженням короля Стефана Баторія, який сказав «Мертвий пес не гризе» (лат. Canis mortuus non mordet), канцлер його стратив 26 травня 1584 у Кракові за старим вироком про баніцію, що було порушенням прав шляхти і викликало її обурення, адже магнати домагались передання справи на розгляд Сейму. С.Зборовський став символом приватної помсти канцлера і короля, прикладом порушення закону і мучеником в ім’я шляхетських вольностей.
Шляхта відправила Я.Замойському листа, щоб справу С.З. відкласти до сейму і розглянути на сеймі. Після страти С.З. його брати розпочали «війну» проти Замойського, доводячи неправомірну страту Самійла. Яка закінчилися тим, що Кристофу була оголошена баніція, і він повинен був покинути межі країни, а проти Андрія були висунуті 3 звинувачення, після яких він змушений був також покинути межі країни. За часів Сигізмунда III баніція з Кристофа була знята.
На коронному Сеймі 1588 була прийнята ухвала, що при справах образи гонору короля останній, як зацікавлена сторона, позбавляється права вирішального голосу. Питання мали вирішувати виключно посли Сейму. Крім того заборонялось переслідувати бунтівників у домах шляхти. Під впливом королівського двору Сейм 1589 визнав страту Самійла Зборовського такою, що відповідала нормам права.
Джерело: Вікіпедія
