Книжка – це істота, яка народившись зрікається свого автора та йде до людей. Приходиш до книгарні, береш книжку, заінтригований, бо на всі випадки життя. Відкриваєш, яка прекрасна поезія. Переглядаєш, це американська літератури чи польська. Ні. Це – українська, автором якої є Тереза Проць.
Авторка народилась у місті Золочеві. Хоч зараз проживає на Тернопільщині, до рідного дому приїжджає часто, бо у Золочеві залишились батьки.
«Великий дарунок для літератури, що вийшла, дозріла, як осіннє яблуко, як грона винограду, книжка. Є у ній все: глибока думка, дрібнички, почуття, які набувають великого екзистенційного виміру, тому ми маємо тішитись цією поезію», – зазначає модератор зустрічі, золочівська поетеса та письменниця Ольга Кіс.
Поезія писалась з 1989 року, коли переїхала жити в Тернопіль, до 2003 року. Умовно книжку можна поділити на 4 частини. Перша – про Поділля восени, бо саме восени воно має багато чого цікавого, того народного, що старалась зберегти і відтворити у своїх творах пані Тереза. Ця частина прив’язана до родинних спогадів, що були з дитинства. Пригадує і про нагоду писати у себе вдома писанки цілодобово перед Великоднем. Друга частина наповнена поезією, яка присвячена друзям та рідним, які завжди підтримують авторку. У третій частині книжки про кавові та шоколадні тони. Саме у той час, пані Тереза потрапила до таких спільнот як «Віра і світло» та «Ковчег», де є люди з особливими потребами. «Я люблю їх відкривати, хоч це не легко, люблю докопуватись до всього, бачити, знаходити, а потім тішитись цим. Я просто мушу розуміти людей, інакше в мене нічого не вийде у житті», – розповідає Тереза Проць. Є й розділ з особистими бажаннями з глибинною та високою філософічністю. Львів для авторки став великою річкою, у якій почувається, як риба у воді.
Це книжка, яка говорить більше, ніж буденна мова, хоча написана дуже просто. Її можна читати, як і все на раз, так і шукаючи поезію на кожен випадок у житті.
«Період поезії закінчився. Він був у свій час, були речі, які тягнули, щоб писати. У 2008 році вийшла перша частина дитячо-підліткових повістей, які я зараз хочу продовжити», – на завершення поділилась планами на майбутнє пані Тереза.
Мар’яна Сич