Ластівочка чорно-біла
Під дахом гніздо ліпила,
Та до дітей щебетала,
Наче щось розповідала…
Метушаться за віконцем клопітливі ластівки – значить літо вже в дорозі.
Ластівки прилітають в Україну у середині квітня, пролетівши 10 тисяч кілометрів зі своїх місць зимівлі на півдні Африки. Їх подорож триває приблизно чотирьох-п’яти тижнів і самці, як правило, прилітають першими. На початку травня більшість ластівок починають гніздитися.
В українського народу існують повір’я та прикмети пов’язані із ластівками:
- Якщо ластівка низько літає над землею – буде дощ.
- Звиті ластівками гнізда в будинку віщують щастя тому сімейству, руйнувати їх вважається за гріх.
- Побачивши першу ластівку, вмиваються, щоб не мати на обличчі веснянок.
- Якщо ластівки залишають яку-небудь місцевість, то там слід чекати мору людей.
- Яєць ластівки чіпати не можна, бо будуть веснянки.
- Як хто хоче зігнати ряботиння з лиця, то треба, як перший раз навесні побачиш ластівку, тричі сказати: “Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!”.
- Як узяти в руки ластівку, то на голові будуть струпи.
- Коли ластівка скупалась, то вже можна купатися.
- Не можна скидати ластів’яче гніздо, бо той, хто скине, буде рябий.
На початку вересня ластівки починають готуватися до відлітання у теплі краї. Вони швидко й метушливо літають, часто збираються разом на телеграфних дротах. Більшість відлітає у вересні, причому першими – наймолодші. Хоча і в жовтні ще іноді можна побачити кількох ластівок, котрі не відлетіли.
Подорож до Африки триває шість тижнів. Сільські ластівки з різних регіонів Європи летять у різні місцевості.
Ластівки мігрують у світлий час доби, летять досить повільно, вночі вони відпочивають великими зграями в очеретяних заростях у традиційних місцях зупинок.
