У селі на полонині півень сповістив про ранок. Чабан, який пас овець, випив свіжого молока і мовив: „Господи, дякую, 
що ніч минула спокійно”.
Раптом небо вкрилося хмарами і грім сповістив про те, що насувається гроза. Вівці сполохано тулилися одне до одного. Лише одна вівця підійшла до господаряі торкнулася його руки.
Ми завжди, передчуваючи нещастя, намагаємося знайти підтримку у когось. Наше горе шукає прихистку в людському серці, проте часто буває не почутим. Розради з банальних слів не заспокоюють.
Лише дехто у хвилини суму піднімає очі до неба і торкається руки Господаря.
Чи дякуєш ти Богові за те, що Він допомагає тобі?
Катерина Тихонова
